Скласти твір-опис місцевості на тему "Вулиця мого дитинства" пропоную так:
Як я люблю
вулицю, на якій виріс, на якій промайнуло моє дитинство! Вулиця, на
який я виріс, немаленька. Вона простягається вздовж дороги і охоплює пів кварталу. На моїй вулиці росте багато дерев та квітів, є маленький парк, де збираються молоді мами з дітками. За будинком є
дитячий майданчик. А у моєму дворі, на тій самій вулиці, є дитячий
садочок, який я відвідував. На нашій вулиці все гармонійно та гарно.
Вулиця,
на якій я провів дитинство, містить чимало приємних спогадів. Ось біля
цієї лавочки ми з друзями гралися в ігри. Поблизу неї дівчатка колись
насіяли квітів, щоб місце стало гарнішим. А як часто ми бігали на
дитячий майданчик погратися в квача! Все тут таке рідне, та таке
близьке. Я знаю кожен куточок своєї вулиці та бачу її по-своєму
особливою.
Сьогодні святкує свій вісімдесятирічний ювілей Тарас Петрович.
Це тридцятиповерховий будинок.
Одинадцятеро каченят плавають в озері.
Поглянь! На небі вже п'ятнадцять зірок світиться!
Щоб дихати:)
молюскам як і іншим живим істотам потрібне дихання
Одного весняного дня Микита з Тимком вирішили піти у ліс, нарвати квітів для матусі.
Для чого нам мова? Завдяки їй ми висловлюємо свої думки, почуття або емоції. На світі налічується близько восьми тисяч мов і знати усі - неможливо. Але у кожної людини є рідна мова, яку вона знає з дитинства, і якою їй найкраще спілкуватись. Ми є громадянами України, отже, по суті, нашою рідною мовою є українська - державна мова країни. Але можна зауважити, що на світі існують країни, державною мовою яких є одна мова, але більшість розмовляють іншою. Така ж проблема є у нас. Дедалі більше громадян України розмовляють російською. Та це не з'я вилося недавно. Ще з давніх часів народи, які панували над Україною, намагалися витіснити нашу мову; показати, що українського народу немає, а, отже, не може бути і мови. На жадь, такий погляд глибоко вкоренився у серцях та розумах деяких українців. І зараз дуже важко почути справжню українську мову. У повсякденному житті ми часто говоримо суржиком, вживаємо росіянізми. Навіть на телебаченні дуже рідко можна почути чисту українську мову.
Володимир Сюсюра сказав: " А мова - це душа народу, народ без мови - не народ". Велику частину своєї душі ми вже втратили і втрачаємо решту з шаленною швидкістю. Якщо так і далі продовжиться - ніколи її не відновимо.
Можеш додати декілька слів про красу, милозвучність мови і сказати що ми не повинні забувати мову, якою говорили наші матері. Але це на твій вибір.
