<span>Далеко від рідної землі Настуся виявила риси характеру, притаманні українцям. На недосяжну, здається, висоту вона зійшла завдяки винятковій силі волі, мудрості, знанням, набутим наполегливою працею (працьовитість — одна з найвиразніших рис українців!), літературному й музичному обдарованню. Майже сорок років Роксолана потрясала безмежну Османську імперію і всю Європу. Це був її тріумф. Вона вела боротьбу за свою особистість, свою гідність, свою волю і духовно винищила в ній перемогу. Це стало можливим тільки тому, що її боротьбу живила любов до рідного краю, надія на неї. Любов і надія стали тим порогом, що вберігав її особистість, не дав їй бути поглинутою османським оточенням.</span>Настя — символ України, а дівчачі співанки, які припливали до неї з рога-тинських вечорів у Стамбул, — символ чистоти її душі, ніким не вбитої пам’яті про рідну землю.Пізніше, уже набувши життєвого досвіду, збагативши свій розум філософією, вона збагне, чому турки мають землі, церкви, багатство, а українці — ні. Вона переконається, що впродовж усіх років проживання далеко від батьківського дому, думала про матір-неньку, чинили все в дусі свого народу. Українські традиції Роксолана переносила на Схід. Ось історична довідка як один із доказів. Коли Роксолана втратила з роками свою привабливість, слуги Сулеймана привезли до його гарему молоду красуню. Роксолана не дала згоди на її проживання в палацах свого чоловіка, бо в Україні «один муж, одна дружина і на все життя». І Сулейман погодився з Ель Хуррем і залишився вірним їй до кінця своїх днів. Та про це О. Назарук не пише.Розумом, усіма можливими силами й засобами вона вела щоденну багатолітню, духовно виснажену борот ьбу, звертаючи свої погляди в бік України, з постійною думою про допомогу їй. Та досягти вершин не зуміла. Не було нероздільного нп’язку з Україною, зі своїм народом. Виходить, що її боротьба індивідуальна, особиста, без опори на народне коріння…<span>Така боротьба не забезпечує перемогу. І все ж, ми шануємо Роксолану. Вічна нам’ять цій фізично й морально сильній жінці, яка намагалася своїми діями та вчинками довести, що українці — це сильна самобутня нація, яка має майбутнє, її патріотизм не був підробленим, він був справжнім. У нутрі серця свого вона мала завзяту певність, що осягне свою ціль, хоч би довелося їй прибити на хрест два народи: свій і мужа свого.</span>В українському дусі Роксолана хотіла виховати й своїх дітей, мріяла про те, щоб вони у своєму життя керувалися українськими чеснотами. Перебуваючи в Єгипті, ведучи розмову з євреями, вона переконалася в тому, що в кожного народу є свої святині. А пісня, звертаючись до сина, зазначила: коли будеш на престолі, не забудь передати Єрусалиму Мур Плачу.До речі, згідно з історичними даними, Селим подарував євреям Мур Плачу.<span>Однак (це теж з історії!) ще до фізичної смерті Боязида (він став п’яницею) вона не могла не бачити, що діти остаточно перекреслили те, що вона вимріювала й виснаджувала. Це клало край її сподіванням — вона зрозуміла, що Боязид належить не їй, що її земля йому чужа. Така закономірність, діти виховувалися в сувррих умовах Османської імперії.</span>
Кобзар є важливою частиною нашої культури. Було-б непогано відновити кобзарство в наш час в сучасній формі для того щоб привити молоді любов до нашого історичного мистецтва
<span><span>Рік написанняТвірТематика</span><span>1924 р.П’єса «97»Відображення трагічних подій голодомору в Україні</span><span>1925 р.П’єса «Комуна в степах»Пошук селянською біднотою нових шляхів у житті</span><span>1925 р.Сатирична комедія «Отак загинув Гуска»«Табір міщанський, трухлявий, огидний, ой як тебе ненавидю я!» (М. Куліш). Осуд міщанства, переродженців</span><span>1926 р.Комедія «Зона»Осуд міщанства, переродженців</span><span>1927 р.Філософська драма «Народний Малахій»Виступ проти сталінського тоталітаризму</span><span>1929 р.П’єса «Мина Мазайло»«Вибравши для комедії «Мина Мазайло» тему — міщанство і українізація, я в першу чергу звернув свою увагу на криштально витриману ідеологічну установку п’єси...» (М. Куліш).</span><span>1929 р.Ліро-епічна драма «Патетична соната»Своєрідна трилогія про життя українського села 20 — початку 30-х рр. XX ст.</span><span>1930 рП’єса «Прощай, село»Показ українського села 1919-1930 рр.</span><span>1933 р.Соціальна драма «Маклена Граса»Показ життя буржуазної Польщі, трагічної долі дівчини-підлітка, яку обставини зробили вбивцею</span></span>
Розберешся тм все поступово просто таблицю не можу відправити
Іван Котляревський хронологічна таблиця Життя і творчості розповість про важливі події в житті великого українського письменника. Також можете ознайомитися з Цікавими фактами про Котляревського.
Котляревський хронологічна таблицяДата Подія<span><span>9 вересня 1769Іван Петрович Котляревський народився в родині дрібного дворянина в Полтаві</span><span>1780-1789Навчання в духовній семінарії.</span><span>1789-1793Працює канцеляристом.</span><span>1793-1796Працює домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах.</span><span>1798Пише поему ” Енеїда “</span><span>1796-1808Перебуває на військовій службі в Сіверському карабінерському полку.</span><span>1804Написав “Пісню на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну”.</span><span>1806-1807Котляревський в ранзі штабс-капітана бере участь у російсько-турецькій війні.</span><span>1808Вийшов у відставку з орденом святої Анни.</span><span>1810Працював наглядачем “Дому для виховання дітей бідних дворян”.</span><span>1812Під час походу Наполеона I Бонапарта на Росію Котляревський, за дозволом генерал-губернатора Я. Лобанова-Ростовського, сформував у містечку Горошині Хорольського повіту на Полтавщині 5-ий український козачий полк, за що отримав чин майора.</span><span>1817-1821Директор Полтавського вільного театру.</span><span>1818Разом з В. Лукашевичем, В. Тарновським та ін. входив до складу полтавської масонської ложі “Любов до істини”.</span><span>1819Написав для Полтавського театру п’єсу ” Наталка Полтавка “, водевіль “Москаль-чарівник”</span><span>З 1821
Член Вільного товариства любителів російської словесності.</span><span>1827-1835Попечитель “богоугодних” закладів.</span><span>1835Через хворобу Котляревський залишає службу і йде у відставку.
</span><span>29 жовтня 1838<span>Помер. Незадовго перед смертю він відпустив на волю дві сім’ї своїх кріпаків і роздав родичам та знайомим усе своє майно.</span></span></span>