[йаблуко] 6 бук., 7 за. Я[й]- пр.м.дз;. [а]-гол.ненагол.;. б[б]-пр.тв.глух.;. л[л]-пр.тв.дз;. у[у]-гол.нагол;. к[к]-пр.тв.глух.;. о[о]-гол.ненагол.
Батько й мати – найрідніші і найближчі кожному з нас. Вони мають спільну назву — батьки. Від них ми одержуємо життя. Вони вчать нас людських правил, вкладають в наші вуста добрі слова. На мою думку, треба поважати своїх батька й неньку, тому, що вони нам дали це життя, вони у нас єдині і більше таких немає на землі. Адже вони нам передають свої знання і уміння, і прагнуть, щоб з іхньої дитини виросла людина з великої літери. Моя мати мені каже: «Як зараз ти ставишся до своїх батьків, так само твої діти будуть ставитися до тебе». Тому, якщо ми будемо поважати своїх батьків, то життя в нас буде краще, як кажуть добро повертається добром.
Ось і прийшла весна у моє рідне місто(село).
У лісах вже розцвіли проліски. В садах тюльпани та нарциси. Птахи поприлітали з теплих країв та співають під вікнами. Дерева почали цвісти.Скоро замість квіток з*являться плоди. І не забаром буде літо.
Нарешті прийшла весна в мої рідні краї.
Ответ:
Диван, на якому сидів тато, був сімейною реліквією, і мама уже гукала на кухню, щоб сідали вечеряти.