ПОРІВНЯННЯ ПЕЧОРІНА, ОНЄГІНА І БАЙРОНІЧНОГО ГЕРОЯ Порівняння Печоріна, Онєгіна і байронічного героя Євгеній Онєгін Пушкіна живе типовим для «золотої молоді» того часу життям: бали, ресторани, прогулянки Невським проспектом, відвідування театрів. Він виділяється із загальної маси аристократичної молоді. Автор підкреслює його «мріям відданість, дивність і різкий, холодний розум», честь, благородство душі. Онєгін не розчарувався у способі життя та інтересах світського товариства, йому імпонує політична та соціальна ситуація в Росії. Лермонтовський Печорін спочатку прагне світських задоволень, потім розчаровується в них, робить спробу зайнятися наукою, читати книги та байдужіє до всього. Герцен назвав Печоріна «молодшим братом Онєгіна». Печорін — це «Онєгін нашого часу, герой нашого часу»,— так сказав про нього Бєлінський. «Онєгін нудьгує, Печорін глибоко страждає.» Стан Печоріна є трагічнішим, він за натурою більш талановитий і чуттєвий. Це — сильна і вольова особистість, яка прагне діяльності. Та попри обдарованість і багатство духовних сил він, за його власним визнанням,— «моральний каліка». Його характер та поведінка сповнені протиріч. Протиріччя Печоріна, за визначенням Лермонтова,— «хвороба» покоління того часу. Печорін говорить: «Ціле моє життя було тільки ланцюгом сумних і невдалих протиріч серцю або розуму». З одного боку, Печорін — скептик, розчарована людина, з іншого,— у ньому є велике прагнення життя та діяльності. У ньому здоровий глузд бореться з почуттями, розумом і серцем. Свою увагу до жінок Печорін пояснює потребою честолюбства, але ми бачимо, що він здатний на глибоке кохання. За Онєгіним ми помічали те саме. Мета та сенс життя для Онєгіна мали свій філософський інтерес, але не стали основним питанням, як для Печоріна. Хто винен у тому, що Печорін перетворився в «розумну непотрібність», у «зайву людину»? Сам герой на запитання відповідає так: «У мені душа зіпсована світом», тобто світським товариством, у якому він жив і від якого утекти не зміг. «Моя безбарвна молодість протекла в боротьбі із собою та світом: кращі мої почуття, боячись насмішок, я ховав у глибині серця: вони там і померли.»У 20-ті роки ХІХ ст., роки Онєгіна, із дворянського прошарку вийшли декабристи. А Печорін — людина 30-х років, типовий герой свого часу.
Наверноее езда на лыжах и торможение важнее всего потому что если ты не умеешь кататься на лыжах как ты поедешь.И ещё если тормозить не умеешь как ты затормозишь на скорости.
Жанровый анализ сказки М. Е. Салтыкова – Щедрина.
«Он проповедовал любовь враждебным словом отрицанья» (Л.Н. Толстой) Жанровый анализ сказки «Повесть о том, как мужик двух генералов прокормил» Михаила Евграфовича Салтыкова – Щедрина.
Как бы потемнее выразиться?..М.Е. Салтыков-Щедрин
сказка может быть созданием высоким, когда служит аллегорическою одеждою, облекающею высокую духовную истину, когда обнаруживает ощутительно и видимо даже простолюдину дело, доступное только мудрецу.Н.В. Гоголь
Салтыков – Щедрин в своём творчестве создал целую сатирическую энциклопедию русской жизни. Не являются исключением и его сказки.Проанализируйте сказку «Повесть о том, как мужик двух генералов прокормил»».Вспомните, что такое сказка как жанр?Определите, что можно считать сохранением традиций, а что новым словом в жанре сказок у Салтыкова – Щедрина? Что сближает и разделяет его сказки с народными?Какую роль играют в сказках писателя *ирония, *гротеск, *сатира, *гипербола и т.д.?Каковы особенности языка сказок Салтыкова – Щедрина?
Задание № 2.Ознакомьтесь с материалом о сказках.Сказка – это жанр *фольклора, произведение повествовательного характера, реже стихотворного характера о вымышленных, фантастических событиях.*Литературная сказка - эпический жанр: ориентированное на вымысел произведение, тесно связанное с народной сказкой, но, в отличие от нее, принадлежащее конкретному автору, не бытовавшее до публикации в устной форме и не имевшее вариантов. Литературная сказка либо подражает фольклорной (литературная сказка, написанная в народнопоэтическом стиле), либо создаёт дидактическое произведение на основе нефольклорных сюжетов. Фольклорная сказка исторически предшествует литературной.Существует несколько видов литературных сказок: дидактические, фантастические, сатирические.Обращение писателя к жанру сказки не было случайным. В качестве причин интереса к этому жанру можно выделить следующие:- условия цензуры;- воздействие на писателя фольклорной и литературной традиций: русский фольклор, эпос, народный театр, лубок, западноевропейские сказки, басни В.А. Крылова;- популярность сказки как излюбленного жанра пропагандистской литературы наряду с песней: агитационные песни поэтов – декабристов А. Бестужева, К. Рылеева;- органическая близость сказки художественному методу Салтыкова – Щедрина;- появление нового читателя, представлявшего демократические слои общества: предстояло не только научить народ грамоте, просветить, но и нужно было знать, как, с чем, с каким словом обращаться к народу.
