Минула ніч. Попрощавшись з місяЦЕМ,бачимо за обріЄМ світлу смугу. З першим променЕМ сонця все прокидається. Умиваються росою квіти,трави. Гуси ласують молочаЄМ. Птахи кружляють над садОМ.
Та перед дощЕМ квіти стуляють пелюстки,птахи ховаються попід дахОМ,гуси під кущЕМ,а ми вкриваємось плащЕМ. Незабаром знову будемо насолоджуватись світлим днЕМ.
Кадити фіміам
Собаку з'їсти
На всіх парах
На всіх бричках
Мати дій у голові
Розв'язати руки
Ахіллесова п'ята
Аріднова нитка
Гордіїв вузол
Прокрустове ложе
Сізіфова праця
Танталові муки
Думаю що так
Очей не можна зімкнути - <u>не заснути й на хвилину</u>.
оииоои
торрррррррррррававниименрмпго
Настає зима, і світ навколо змінюється. Морозним подихом вона зачаровує природу. Усе навколо завмирає. Голі дерева мерзнуть на холодному вітру. Тоді зима-чарівниця посилає, дарує чудові, білі одежі з снігового хутра, в яких їм тепло та затишно чекати на тепло. Вона також встелює промерзлу землю пухнастою, білою сніговою ковдрою, що блищить діамантами у променях яскравого сонця. Річки, озера та моря, зима сковує товстою льодовою кригою, щоб вони змогли відпочити до весни. І поки природа спить, зима співає їй колискові протяжними голосами завірюхи. Пам'ятає зима й про людей. Їм вона дарує прекрасні візерунки на вікнах, щоб милувалися її майстерністю. Вона охороняє поля та сади, ховаючи їх під снігом від промерзання. Навесні той сніг розтане та напоїть землю для того, щоб вона родила наступного літа. Зима прикрашає міста й села, посипаючи їх снігом, чіпляючи бурульки під стріхи будинків. Зима справжня чарівниця.