(читай что в рамках,в конце параграфа)
1.Мнение Екатерины сводилось к следующему.Государство должно быть объединено и движимо волей одного человека - просвещенного монарха.Только такое государство будет сильным и сможет противостоять внешним угрозам.
2.Екатерина упоминает о
а. Долгоруких.Речь о попытке ограничения самодержавной власти российской знатью во главе с Долгорукими при приглашении на престол Анны Ивановны.Анна порвала документ с ограничениями в Москве при коронации, убедившись в поддержке массы дворянства.Оценка события:Россия осталась неограниченной монархией.Возможность создания ограниченной монархии была утрачена,она не соответствовала чаяниям большинства правящего класса.Осуществление этого могло привести в перспективе к ограничению социальной базы власти и нестабильности в стране.
б.Владимире.Речь о Киевском князе Владимире и раздачи им наследственных уделов своим потомкам.Оценка события:Подобные действия князя были одной из причин раздробленности русских земель.Это способствовало распаду Киевской Руси на самостоятельные княжества и как следствие военно-политическому ослаблению Руси.В перспективе установилось татаро- монгольское иго.
3.Задачи просвещения народа были важны для расширения социальной базы монархии.Кстати под "народом" тогда понимали не мужиков - крепостных, а все то же дворянство и купцов - промышленников.Просвещение должно было породить разумных, а значит и богатых граждан.Они под правлением просвещенного монарха должны были составить сильное богатое государство.
Реформы
победа в войне 1812г
экономическое развитие
Плюсы: Появление России как одной из доминирующих сил в европейской политике.
Минусы: Не провел отмену крепостного права и другие социальные реформы.
Філософія Відродження розвивалася на основі ідеології гуманізму, яка відображала нові різнобічні запити людської особистості. У гуманізмі епохи Відродження розрізняють такі етапи розвитку:
а) ранній (етико-філологічний, громадянський) гуманізм, що виник в Італії наприкінці XIV — в середині XV ст. у зв'язку з вивченням і викладанням риторики, граматики, поезії, історії, моральної філософії на основі класичної античної освіти;
б) пізній гуманізм, що постав в останній третині XV ст. унаслідок зміщення гуманістичних інтересів у теологію, натурфілософію, природознавство.
Через специфічні соціально-економічні умови в Україні впродовж XVI ст. поширювалися й розвивалися переважно ідеї раннього гуманізму. Із другої половини XVI ст. у зв'язку з посиленням національного, соціального і релігійного гніту з боку польської шляхти і католицької церкви українські мислителі, полемісти все частіше почали звертатися до проблем, які хвилювали представників пізнього Відродження, реформаторів. Якісно новий рівень розроблення цих проблем почався з організації науково-культурного центру в Острозі, Києво-Печерській лаврі, а особливо з відкриттям Києво-Могилянської академії.
Розвиток ренесансного гуманізму в Україні також відбувався поетапно:
1) до середини XVI ст. За основними типологічними ознаками він подібний до раннього італійського. Його представників цікавили суспільно-політична проблематика, питання етики й естетики;
2) друга половина XVI — початок XVII ст. Відбувалося інтенсивне розроблення ранньогуманістичних ідей, поєднаних з реформаційними та ідеями візантійського Відродження, активно формувалася історична самосвідомість українського народу, розвивався ідеал гуманістичного патріотизму;
3) друга третина XVII — початок XVIII ст. Гуманістичні ідеї все більше відокремлювалися від реформаційних, навіть офіційно відкидали їх.
Поширення ідей гуманізму в Україні в першій половині XVI ст. було спричинене соціально-економічним прогресом, що розпочався на українських землях наприкінці XV ст. і був зумовлений переходом феодалізму у фазу розвитку простого товарного виробництва. Піднесенню культури й освіти в Україні сприяв розвиток міст, їх економічної незалежності у зв'язку із запровадженням магдебурзького права.