Народ: на приставка, род корень, окончание нулевое
Відповідь: відчувають кожну грудочку, кожну піщинку такі знайомі мені з дитинства.
Пояснення:
Ластів'ята-пишется с апострофом
"Тіні забутих предків" твір, який залишається в пам'яті кожного, хто коли-небудь його прочитав. Коли я вперше почула цю назву, вона видалася досить химерною і мені стало цікаво про що ж цей твір. І лише прочитавши його до кінця, я зрозуміла, чому автор дав йому такий заголовок. Так, справді, у творі скрізь ми натикаємося на тіні. Чи то на тіні давніх вірувань. Наприклад, ті ж божки лісу яких зустрічає Іван . Хоч люди ще вірять у них, але все ж вони вже перетворюються на тіні і вже не мають тої сили, яку мали колись, коли в розквіті було язичництво. Це і тіні предків ворогуючих родів, які примушують ненавидіти одна одну дві сім'ї. Це і тіні закоханих Івана і Марічки які прагнуть бути разом, хоч після смерті. Навіть природа граючись із Іваном лякає його своїми тінями. І хоча б здавалося, що таке тіні? Засвітить сонце і вони зникають. Але все ж вони повернуться з настанням ночі і якщо їх не вшанувати, не зберегти про них пам'ять, вони можуть стати карою для майбутніх поколінь
<span>Навесні розквітають дивовижні квіти - підсніжники. Під час морозів їх не
було видно, а зараз ці чудові ніжні квітки з</span>’являються на
полях та в лісах України. Десь на
узліссі, біля протяжного лісу, стоїть поляна з цими ніжними квітами. Підсніжники, мов ласкаве
сонечко, зявляються вдень, а сходять вночі. Їхнє дивовижне вбрання дивує усіх
навколо.
<span>Підсніжники - надзвичайно красиві квіти. Сама квітка має шість пелюсток, що
складені у формі дзвіночка. Три зовнішні пелюстки довші, а три внутрішні –
коротші. Квітка білого кольору із зеленими краплинами на пелюстках. Листків у рослини небагато, вони зелені,
вузькі та пласкі. Всього є вісімнадцять різновидностей цієї квітки, а сама вона
занесена до Червоної Книги України.</span>
