1-блендер- дробление пищи
2телефон-общение на растоянии
3компьютер-получение информации
4машина- быстрое перемещение
5лампочка-для получения света
<span><u>Внешняя политика.</u><span>-
981 г. – походы на Ляхов (поляков, Пермышль, Червень (юго-западная Русь)).</span><span>
982 г. - Повторный поход на Вятичей (в районе р. Сож), была возложена большая дань.</span><span>983 г. – захват земель ятвягов
(граничили с Полоцким княжеством – областью между средним течением р.
Неман и верховьем р. Нарев, т. н. Судовией)</span><span>
984 г. – покорение Радимичей, после битвы на реке Пишане. Они потеряли полностью политическую самостоятельность.</span><span>
985 г. – победоносный поход на Болгарию, после чего был завершен мир.</span>
<span><span>Меры по укреплению границ
государства: Четыре оборонительных рубежа на юге, крепости стояли на
расстоянии от 15 до 20 км. Состояли из крепостей, из валов, сигнальных
вышек. Владимир за час мог узнать о приближении печенегов.</span></span></span>
Казнь Пугачева
Хованщина
Оба события происходили в Москве
Централизация государств была низкая,социальная ответственнось всего населения была минимальная,и была нужна сильная центральная власть.
Мазепа Іван Степанович — гетьман України (1687—1709 рр.); видатний державно-політичний і культурний діяч кінця XVII — поч. XVIII ст.
Народився 20 березня 1639 р. у с. Мазепинці (нині Білоцерківський район Київської області). Належав до родини відомої правобережної української шляхти. Початкову освіту отримав у школі Київського братства, згодом закінчив Києво-Могилянський колегіум та Єзуїтську колегію у Варшаві. Протягом трьох років навчався у Німеччині, Італії, Франції та Голландії, де здобув блискучу європейську освіту, досвід європейського політичного та культурного життя. Знав кілька іноземних мов. Формування національно-політичних переконань І. Мазепи відбувалося під час служби при гетьманах П. Дорошенкові та І. Самойловичеві, які мали програми відродження самостійної й соборної української держави.
І. Мазепа був першим українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву протягом майже 22 років (8081 днів). Цей період характеризувався економічним розвитком України-Гетьманщини, стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного життя та культури
