Открываешь атлас и выписываешь названия. Желательно открыть физическую карту полушарий
1 : 1000
в 1 см 10 метров
50 метров соответствует отрезку в 5 сантиметров
--------------------------------------------------------------
1 : 2000
в 1 см 20 метров
50 метров соответствует отрезку в 2,5 сантиметра
----------------------------------------------------------------
1 : 5000
в 1 см 50 метров
50 метров соответствует отрезку в 1 сантиметр
------------------------------------------------------------------
Бризи — вітри з добовим періодом, які дмуть по берегах морів і великих озер. Денний бриз дме з моря (озера) на нагріте узбережжя, нічний — з охолодженого узбережжя на море (озеро). Вертикальна потужність бризового шару — декілька ста метрів, його розміщення вглиб берегової лінії — кілометри і десятки кілометрів. Бризи добре помітні в стійку літню погоду (в антициклонах). Вони спостерігаються на берегах Білого, Чорного, Азовського, Каспійського морів, озер Ладозького, Онезького, Севан, Іссик-Куль та ін. Особливо яскраво бризи виявляються в тропіках.
Мусони — рух повітря в нижній частині тропосфери над певними регіонами Землі з різкою зміною його напрямку від зими до літа на протилежний або близький до протилежного; напрям руху повітря при мусонах протягом сезону дуже стійкий. Оскільки зимові мусони частіше всього направлені з суші на океан (континентальні мусони), а літні—з океану на сушу (океанічні мусони), то одночасно зі зміною мусонів проходить зміна сухої малохмарної зимової погоди на вологу дощову літню. Мусони визначають основні особливості мусонного клімату.
Мусонний клімат — клімат регіонів, у яких атмосферна циркуляція має характер мусонів і відрізняється різко вираженим річним ходом опадів — з дуже сухою зимою (континентальний мусон) і дощовим літом (океанічний мусон). На західних окраїнах материків у субтропічних широтах, де зимовий мусон спрямований з океану, а літній з материка, розподіл опадів за сезонами зворотний; клімат цих районів прийнято називати середземноморським.
Є тропічні і нетропічні мусони. Тропічні мусони — це мусони тропічних широт, найбільш характерно виражені в басейні Індійського океану, включаючи південь Азії, центральні райони Африки, північ Австралії. Літній тропічний мусон, як правило, океанічний, супроводжується значними опадами; зимовий континентальний створює малохмарну, суху погоду. Літній тропічний мусон на півдні Азії має переважно південно-західний напрям, зимовий — північно-східний.
Нетропічні мусони—це мусони нетропічних (помірних і полярних) широт, з добре вираженим переважанням одного напрямку вітру взимку і протилежного або близького до протилежного напрямку влітку. Вони пов'язані з сезонно змінним розподілом баричних систем наданим районом, що, у свою чергу, залежить від сильнішого охолодження взимку і нагрівання влітку материків у порівнянні з океанами. Особливо характерні нетропічні мусони Далекому Сходу (Східний Китай, Корейський півострів, Японія), менше — північній окраїні Євразії і деяким іншим регіонам.
Пасати—це постійні вітри, які дмуть з ділянок високого тиску в напрямі екватора.
Повітря, нагріте над екватором, піднімається і рухається до полюсів. Та оскільки земна куля обертається, на повітряну течію починає діяти сила обертання Землі. Чим далі від екватора, тим відхиляюча сила обертання Землі стає більшою, і повітря починає рухатись у Північній півкулі не на північ, а на північний схід. І близько 30° пн. і пд. ш. повітря у верхній частині тропосфери вже йде з заходу на схід.
Скупчення повітря у верхніх шарах тропосфери на 30° пн. і пд. ш. та його опускання приводять тут до зростання атмосферного тиску біля поверхні Землі та утворення величезних антициклонів. На південь від смуги найвищого тиску, тобто на південь від 30° широти у Північній півкулі, повітря переміщується в південному напрямі, тобто до екватора, де атмосферний тиск нижчий. У Південній півкулі також виникають аналогічні течії повітря в нижніх шарах атмосфери від пояса високого тиску (30° пд. ш.) в бік екватора і до помірних широт.
Отже, пасати — це постійні вітри біля поверхні Землі від 30° пн. і пд. ш. в напрямі до екватора.
Вітри у верхніх шарах атмосфери від екватора до 30° північної і південної широти називаються антипасатами. Пасати й антипасати утворюють повітряне колесо, по якому підтримується безперервний кругообіг повітря між екватором і тропіками.
Циклон — великомасштабне атмосферне збудження вихрового характеру (на початковій стадії — хвильового), пов'язане із зниженим тиском. Мінімальний тиск припадає на центр циклону. Вітри в циклоні Північної півкулі дмуть проти годинникової стрілки, спрямовуючись у нижньому шарі до центру; у Південній — за стрілкою годинника з таким же спрямуванням у нижньому шарі. У поперечнику циклони досягають 1000—3000 км. Із фронтами в циклоні пов'язані широкі зони хмар та опадів; хмари та опади інших типів спостерігаються також у циклоні всередині повітряних мас незалежно від фронтів. Проходження фронтів підчас циклонів і відповідна зміна повітряних мас створюють різкі коливання температури. Швидкість поступового руху в циклоні в середньому близько 30 км/год; напрям переміщення —
<span>Через любую точку на поверхности Земли можно провести меридиан и параллель, то есть каждая точка имеет широту и долготу. Определить эту широту и долготу — значит определить географические координаты этой точки. На карте они определяются с помощью градусной сетки.
Географической долготой называют часть дуги экватора, которая заключена между начальным меридианом и меридианом исследуемой точки. Измеряется долгота в градусах. Для отсчета меридианов один из них принимают за начальный, или нулевой. Начальный меридиан проходит через старую Гринвичскую обсерваторию (Лондон) . Начальный меридиан делит поверхность Земли на два полушария: Восточное и Западное. Если определяемая точка лежит к востоку от нулевого меридиана, то она будет обладать восточной долготой. Она может иметь значение от 0° до 180°. Чтобы определить географическую долготу, надо найти меридиан, на котором находится данная точка. Например, Санкт-Петербург располагается к востоку от Гринвича на меридиане, отстоящем от начального на 30°. Это значит, что географическая долгота этого города будет равна 30° восточной долготы (30° в. д.) . Если пункт располагается между двумя меридианами, то сначала узнают долготу ближайшего к пункту меридиана со стороны Гринвича. Затем к ней прибавляют число градусов дуги параллели между этим меридианом и самим пунктом. Например, Москва находится восточнее меридиана 30°. Дуга параллели между этим меридианом и Москвой составляет 8°. Это значит, что географическая долгота Москвы 38°, Она расположена к востоку от нулевого меридиана. Это значит, что Москва имеет восточную долготу.
Географическая широта определяется с помощью параллелей. Она бывает северная и южная. Если точка лежит к северу от экватора, то она имеет северную широту, а если к югу — южную. Географическая широта на экваторе равна 0°. Все точки, расположенные на одной параллели, имеют одинаковую широту. На картах широту параллелей обозначают на рамках карты, а на глобусе — у пересечения параллелей с меридианами 0° и 180°.
Географические широты могут иметь значение от 0° до 90°. Географическая широта 90° находится у полюсов.
Под географической широтой понимают величину дуги от экватора к северу или к югу до заданной точки. Она тоже измеряется в градусах, так как широта точки есть угол между отвесной линией, проходящей через эту точку, и плоскостью экватора. Чтобы определить географическую широту какого-либо объекта, нужно определить параллель, на которой он находится. Например, Санкт-Петербург имеет широту, равную 60° северной широты, потому что он расположен на параллели, отстоящей от экватора на 60°. Что же делать, если объект расположен не на изображенных параллелях, а между ними? Для этого надо определить широту ближайшей к объекту параллели со стороны экватора и к ней прибавить число градусов дуги меридиана от параллели до объекта. Например, Москва располагается севернее параллели 50°. Число градусов по меридиану между этой параллелью и Москвой равно 6. Значит, географическая широта Москвы будет 56°. Так как этот город лежит к северу от экватора, то широта будет северной.
До середины XVIII века широты и долготы точек земной поверхности определялись на основе астрономических наблюдений. Начиная с 20-х годов нашего столетия координаты пунктов определяются при помощи радиосвязи точными инструментами.</span><span>Источник: http://geography.kz/slovar/geograficheskie-koordin</span>
