Це літо видалося дуже гарним.
Я щодня згадую ті вечори, які я провела у селі.
Я виходила з хати і поглядала на зорі. На вулиці був легкий вітер. Дерева коликалися. Я завороженно дивилася на зорі. Згодом в хатах зникало світло. Тоді я йшла до хати і разом з ,,,, пила гарячий чай, абі зігрітися.
-Синку, час вечеряти! -Мамо, ну ще трішки, ну.. ну.. зачекай трішки, ось так його, так! -Добре п*ять хвилин! -Авжеж! Ось тобі тримай! Ось так його! Єєє! -Синку, ти затримався ти вже десять хвилин граєш, я приготувала... -Так, так! Мені зрозуміло я зараз! Ось йому! Синку ти вже дорослий, тим паче дев*ятикласник! А ще досі граєш в ці комп*ютерні ігри! - Мамо я вже йду! Та не треба.... вже вечеря холодна....
1) гарна осінь
2)побілена стіна
останній рейс, численні оплески, незрівнянна краса
Ще змалку мене привчали поважати звичайну паляницю. Чому? Я вважаю, паляниця — це витвір тяжкої праці багатьох людей. Навіть у маленькому її шматочку — частинка крові, поту, думки агрономів, колгоспників, шоферів, пекарів, продавців та інших.
Ось чому хліб, паляниця — це наше найдорожче багатство. Поважати паляницю — це поважати тих, хто приймав участь у її виробництві. Але ж є ще одна причина того, що хліб (паляниця) вважається найдорожчим багатством: він — символ добробуту, достатку людського життя. Є хліб — є життя, немає хліба — немає життя, є тільки існування. Багато зусиль для того, щоб життя сучасної людини було повноцінним, прикладають хлібороби. Ось чому хліб та велична хліборобська душа увічнені в творах українських поетів і письменників.
