Детство Мцыри показывает читателю истоки его характера, истоки его драматической судьбы. Исповедь Мцыри глубоко раскрывает личность героя, объясняет его поступки: а) Мцыри мечтал о жизни, «полной тревог»; б) свою жизнь в монастыре юноша расценивал как плен; в) оказавшись на воле, Мцыри пережил восхищение от красоты мира, единения с ним; г) встреча с грузинкой показала глубину чувств Мцыри, готовность к любви; д) бой с барсом — кульминационная сцена поэмы — показывает безграничные возможности человека; е) возвращение к стенам монастыря — безнадежность в поисках воли и свободы; ж) дух найдет успокоение только на небесах — итог исканий Мцыри. Мцыри — герой, близкий самому Лермонтову и его лучшим современникам (Д.Е. Максимов). Характеристика Мцыри. Мцыри — герой одноименной поэмы М.Ю. Лермонтова. Истории трех дней странствий героя посвящено произведение. В начале поэмы автор рассказывает историю детства Мцыри. Это очень важно для понимания его дальнейших поступков. Из описания видно, что пленный мальчик необычный, с богатыми задатками, которые развились из-за болезни. Но в нем мучительный недуг Развил тогда могучий дух Его отцов. ]5ез жалоб он Томился, д;1же слабый стон Из детских губ не вылетал… Сила духа — главное свойство, которое хочет подчеркнуть в герое автор. Дальнейшее повествование построено в форме исповеди самого героя. Это необходимо автору для того, чтобы глубже раскрыть переживания Мцыри. Вначале Мцыри рассказывает о своих мечтах: Я знал одной лишь думы власть, Одну — но пламенную страсть… <…> Она мечты мои звала От келий душных и молитв В тот чудный мир тревог и битв… Мечта, перешедшая в страсть, зовет Мцыри за стены монастыря. Естественно, что монашескую жизнь он воспринимает как плен. То, что для других монахов естественно, для Мцыри невозможно. Сопоставляя Мцыри с другими монахами, поэт выделяет его как смелого бунтаря: И в час ночной, ужасный час, Когда гроза пугала вас, Когда, столпясь на алтаре, Вы ниц лежали на земле, Я убежал. Монахи молились, а Мцыри убежал, его не пугает внешний мир, он привлекает его. Оказавшись на воле, юноша был восхищен. Он ощутил единение с природой, пережил состояние счастья. О, я как брат Обняться с бурей был бы рад! Глазами тучи я следил, Рукою молнии ловил… Природу Мцыри называет «Божьим садом», он очень чуток, внимателен к малейшим изменениям в природе. Важным эпизодом в поэме является встреча с-грузинской девушкой. Когда Мцыри пережил томление, тоску и печаль: он готов к любви, но она невозможна в его жизни. Так Лермонтов подчеркивает одиночество героя. Кульминационным моментом является сцена боя с барсом. Человек, слабый телом, воспитанный в монастыре, победил дикого зверя. И я был страшен в этот миг; Как барс пустынный, зол и дик, Я пламенел, визжал, как он… Это произошло только потому, что в человеке проснулся «могучий дух», которого не было в звере. Так Лермонтов утверждает безграничные возможности человека. Так путешествовал герой три дня, но «тщетно спорил он с судьбой»: дорога вновь привела его к стенам монастыря. Слово «судьба» появляется в пээме не случайно, оно отражает позицию автора: человеку нег счастья и воли на земле, он их может обрести только на небесах: Но что мне в этом? — пускай в раю, В святом, заброшенном краю Мой дух навдет себе приют… Мы видим, что Мцыри — романтический герой. Он одинок, живет в одном мире, но мечтает обрести другой, что оказывается невозможным. Так в произведении отражена позиция Лермонтова, как отмечает литературовед Д Е. Максимов: «Живой и конкретный образ монастырского послушника, помимо своих ярких черт, близок самому Лермонтову и передовым людям его эпохи — страдающим, непокорным, рвущимся к свободе и мечтаний.
Кожен народ має свої книги, що беруть витоки з далекого
та стародавнього фольклору. Національні літератури відображають специфіку життя
– образ думки людей різних країн, їх культуру, побут і традиції. Мистецтво
слова кожного народу оригінальне і своєрідне.
Але є проблеми, які хвилюють всіх людей у всі часи,
незалежно від їх національності, умов життя, соціального стану. Кожне покоління
знову і знову ставить перед собою глибокі філософські питання: що є життя і
смерть, що є любов, як влаштований світ і людина, в чому сенс життя, які
цінності стоять вище всього, що є Бог... Ці питання відображаються, в тому
числі і в літературі, і носять назву «вічних мотивів».
Одним із загальновизнаних геніїв світової літератури, що
розкрили глибини людської душі, є англієць У. Шекспір, який жив у 16
столітті. Його п'єси – глибоко філософські твори, що зачіпають важливі питання
буття. Так, трагедія Шекспіра «Гамлет» малює вічний конфлікт, протиборство
людини і навколишнього світу.
Герою трагедії, молодому принцу Гамлету, відкривається
страшне: він дізнається, що його батька в боротьбі за престол отруїв рідний
брат. У цьому злочині брала участь і мати Гамлета – королева Гертруда.
Юний герой знаходиться в жаху і повній розгубленості. Він
розчаровується у всьому світі і всіх людях – чого можна очікувати від них ,
якщо найближчі виявилися підступними і цинічними зрадниками?
Таким чином, Гамлет виявляється один на один з
несправедливим світом, а, вірніше, зі своїми ілюзіями щодо цього світу. Він
починає сумніватися в цінності і доцільності життя взагалі – якщо зло таке
сильне і непереборне, чи є сенс жити?
Але поступово Гамлет розуміє і приймає свою місію – «вправити»
суглоби «часу», що вивихнулися. Він вступає в боротьбу зі Злом, бажаючи
відновити справедливість, «хід часу» і співвідношення Світла і Темряви. У
результаті цього протиборства герой вирішує для себе багато питань, основним з
яких є питання про сутність смерті. У підсумку він приходить до усвідомлення,
що смерть перетворює людину в ніщо, а життя – це вічне протиріччя між
реальністю та ідеалами.
<span>Таким чином, вічні мотиви у світовій літературі
допомагають висвітлювати важливі сторони людського буття, вони пов'язані з
глибокими філософськими проблемами. Людині завжди важливо було зрозуміти, хто вона,
де знаходиться і куди йде. Світова класика відповідає на ці питання, допомагає
читачеві знайти своє місце в житті, зрозуміти і засвоїти неминущі цінності,
розставити свої пріоритети.</span>
Привет! Я - Никита. Я очень люблю свой двор. Каждый день путешествие по двору полно новых открытий!
Сегодня я увидел, что в старом скворечнике появились скворцы. Они старательно носят сухую травку и устраивают новое гнездо.
Под железной горкой оказывается еще лежит снег! Никогда бы не подумал! А в дальнем углу двора куча мальчишек. Что это они там делают? Побегу смотреть. Мальчишки пускают кораблики. Как здорово. Я тоже с ними.
Времени прошло так мало, а мама уже домой кричит. Ой, рукава по локоть мокрые... И в сапогах вода...
