<span>В великому океані жили три сестри-карасі. І якось вони посварилися
за те, хто з них красивіших. Но, третя не хотіла сваритися і попливла
звідти. Та коли почула галасливу сварку-швидко попливла туди. І сказала
що вони рівні красою. Сестри трохи побурчали, но змерилися з цим і
помирилися.
</span>
Думаю да, было бы весело. На мой взгляд он не плохой человек. Мы бы гуляли вместе или отправились в путешествие..
Михайло Коцюбинський — одна з найвидатніших постатей в історії української літератури. «М. Коцюбинському належить одне з найпочесніших місць: після Шевченка, поруч з Іваном Франком, Лесею Українкою, Стефаником — щодо краси й глибини своїх творів іншого письменника такого ми не знайдемо», — писав Павло Тичина. Коцюбинський завжди брав гострі теми, сучасні, описував прекрасну природу, основну увагу все ж приділяв людині — сміливій, діючій і сильній.
<span>Улюбленою темою письменника було майбутнє життя людства. Письменник твердо вірив у «світлу будучність для нашої землі», закликав боротися за щастя народу: «Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці. Щастя не дається дурно...». Коцюбинський близький нам своєю вірою у творчий геній трудового народу. «Народ сам скує собі долю, аби тільки не заважали», — говорить письменник устами Прокопа Кандзюби, персонажа повісті «Fata morgana». </span>
<span>Творчість М. Коцюбинського — взірець класичного реалізму, художньої майстерності, школа для багатьох молодих митців. Письменник уміло розкривав психологію своїх героїв, створював пейзажі з соціально-психологічним забарвленням. Він глибоко знав і вивчав життя, був кровно пов'язаний з народом, самовіддано йому служив. М. Рильський у «Чернігівських сонетах» писав: </span>
<span>Глибоким зором і пером тонким </span>
<span>Він слугував народові своєму, </span>
<span>Боліючи душею разом з ним. </span>
<span>Життя і кров, а не сюжет і тему </span>
<span>Він залишив на білих сторінках — </span>
<span>І слів його не обернуть на прах. </span>
<span>У передреволюційні роки основною темою творів М. Коцюбинського була тема протесту проти існуючого суспільного ладу, показ пробудження свідомості трудящих мас. Ці волелюбні прагнення народу уособлюються в образах Остапа й Соломії із оповідання «Дорогою ціною». У повісті «Fata morgana» знайшли відображення різні форми селянського руху. Повість розкрила правду про віковічну ненависть до експлуататорів, про бажання селян розквитатись за багатолітній гніт і поневіряння. Ліричний герой новели «Intermezzo» має автобіографічні риси, але він не тотожний Коцюбинському. Він втілює ідейно-етичні якості всіх кращих митців своєї епохи. Саме новела «Intermezzo» з її ліричним героєм дала Коцюбинському нове ім'я — Сонцепоклонник. </span>
<span>Його творчість промовляє і зараз до читачів художніми образами виняткової краси, розповідає про життя і мрії народу, допомагає виховувати в людях почуття патріотизму, людяності, добра, милосердя.</span>
Н.А.Некрасов использует такие средства как олицетворение-"Идет-гудет Зеленый Шум","зима косматая
Ревет и день и ночь" ,сравнение-"Как молоком облитые,
<span> Стоят сады вишневые", символический образ Зеленого Шума, эпитеты- !Шумит высокий клен, липа бледнолистая".Образ крестьянина раскрывается через речь. Она - народная, простая, выразительная: «хозяюшка», «тростинка милая», «не замутит», «типун ей на язык», «дума лютая», "жаль сердечную", "стерпеть – так силы нет"ВОТ</span>
Повесть Анатолия Приставкина «Ночевала тучка золотая» — это война, её уголок, не освещенный ни вспышками «катюш», ни россыпью победных фейерверков; тайна, порожденная не фронтовой необходимостью, но гнусностью замысла и осуществления. А называется так потому, что в произведении звучало одноимённое стихотворение Лермонтова. Анатолий Приставкин пишет о разбитых мечтах, о том, как погибает вера в добро, и все это с невыносимой безысходностью.
Жизнь несправедлива. Взрослые убивают друг друга, оставляют детей и их тоже убивают. Кукушата, готовы на все ради еды. Они сломаны, брошены и лишены будущего.
Читаешь и ловишь себя на мысли, что имеешь все, чего нет у Кукушат. Самое главное есть любовь родителей. Мы далеки друг от друга, между нами целая пропасть.
Если бы Кукушатам дарили хоть немного настоящей человеческой любви, показали, что есть не только мрачное существование, а еще доброта и что-то светлое, то у нас было бы будущее. Дети – это наше продолжение. Вырастив их в любви и на благодатной почве, мы увидим плоды. Не стоит забывать об этом.
