Сараєвське вбивство — вбивство 28 червня 1914 ерцгерцога Франца Фердинанда, спадкоємця австро-угорського престолу, та його дружини герцогині Софії Гогенберг у Сараєві сербським гімназистом Гаврилом Принципом, членом сербської терористичної організації «Млада Босна». Принцип входив до складу групи з 5 терористів, яких координував Данило Іліч.
У Сербії існувала низка націоналістичних організацій, які ставили своїм завданням об'єднання південних слов'ян і створення «Великої Сербії». Серед офіцерів сербської армії існувала таємна організація під назвою «Чорна рука». Її метою було звільнення сербів, що перебували під владою Австро-Угорщини. Вождем «Чорної руки» був полковник Драгутін Дмитрович, на прізвисько «Апіс», начальник сербської контррозвідки. Уряд Пашича його остерігався. Сербський уряд здогадувався про змову й не схвалював її, але й не заважав «Чорній руці».
Вбивство стало формальним приводом для початку Першої світової війни.
За берлінською угодою 1878 року Австро-Угорщина отримала мандат на окупацію та адміністрування Боснії та Герцеговини, при збереженні формального суверенітету Османської імперії. Внаслідок ці території було анексовано Австро-Угорщиною. Частина південних слов'ян, що проживали на цих землях, не хотіли жити в Австро-Угорщині та прагнули приєднати ці землі до сусідньої Сербії, яка нещодавно здобула незалежність. Було утворено таємне товариство «Чорна Рука», яке прагнуло до об'єднання південних слов'ян, та його боснійське відділення «Млада Босна».
Наприкінці червня 1914 року Франц Фердинанд відвідав Боснію для спостереження за військовими маневрами та відкриття музею у Сараеві. Їхав він разом із своєю дружиною, Софією Хотек. Франц Фердинанд вважався прибічником триалізму — ідеї перетворення подвійної австро-угорської монархії на потрійну австро-угорсько-слов'янську. Третє словянське королівство було під серйозною загрзою для Сербії. «Млада Босна» вирішила вбити Франца Фердинанда. Вбивство було доручено групі з шести змовників, причому принаймні троє з них, в тому числі й Принцип, були хворі на туберкульоз — на той час невиліковну смертельну хворобу.
Одним из итогов реформ Петра l стала общая европеизация России. XVlll в. стал временем подъёма русской культуры и просвещения. Всё большее значение приобретает светское начало в культуре и развитии образования. Ощущается проникновение европейского влияния. Имело место постоянное вмешательство власти в духовно-культурную сферу. Как правило, культурные новшества затрагивали, прежде всего дворянство, отрывая его от традиционной народной культуры. Также XVlllв. вошёл в историю как эпоха русского Просвещения. Имперская власть всячески поощряла развитие образования, науки, искусства. Большое влияние на эти процессы в России оказало французское Просвещение
1. Гай юлий цезарь
2.тиберий грак
3. эпир пирр
В конце XX в. определились новые тенденции, оказывающие влияние на развитие социума. Усиливаются негативные процессы, связанные с ростом безработицы, увеличением численности неимущего и малооплачиваемого населения. Повсюду усложняется ситуация на рынке труда. Эти проблемы зачастую выходят за рамки национальных границ.
Наверное потому что он заставлял рабочих очень много работать, за маленькую и тупую работу наказывал, и всё это для того чтобы что-то построить(город, корабли или флоты).