К началу XX в. Россия подошла с массой нерешенных проблем и прежде всего в сфере социально-экономической. Эти проблемы в значительной степени порождались половинчатым, непоследовательным характером крестьянской реформы 1861 г.
С одной стороны, отмена крепостного права открывала пути к становлению новых, буржуазных отношений, которые в конце XIX — начале XX в. с особой яркостью проявили себя в области промышленного производства. С другой — реформа во многом сохранила и законсервировала старые, крепостнические отношения; в несколько измененной, «модернизированной» форме они в пореформенную эпоху продолжали господствовать в русской деревне.
Таким образом, Россия оказалась обреченной на постоянную ожесточенную борьбу между старым и новым — борьбу, которая неизбежно порождала как осложнения в экономике, так и острые социальные и политические конфликты.
<span>Влиятельные страны окружали Галицко-Волынское княжество. Географическое положение молодого государства подразумевало конфликты с соседями. Характер внешней политики сильно зависел от исторического периода и конкретного правителя: были яркие завоевательные походы, был и период вынужденного сотрудничества с Римом. Последний осуществлялся с целью защиты от поляков. Завоевательные походы Романа Мстиславовича и Данилы Галицкого сделали молодое государство одним из самых сильных на территории Восточной Европы. Князь-объединитель проводил мудрую внешнюю политику по отношению к Литве, Польскому Королевству и Венгрии. Ему удалось распространить влияние на Киевскую Русь в 1202-1203 гг. В итоге киевлянам ничего не осталось, как принять нового правителя. Не менее интересен и политический триумф Данилы Галицкого. Когда он был ребенком, на территории Волыни и Галичины царил хаос. Но, повзрослев, юный наследник пошел по стопам отца. При Даниле Романовиче снова появилось Галицко-Волынское княжество. Князь значительно расширил территорию своего государства: присоединил восточного соседа и часть Польши (в том числе – город Люблин). - </span><span />
ІСТОРИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОЛЕКСАНДРА МАКЕДОНСЬКОГО
Бурхлива військова та реформаторська діяльність Олександра Македонського обірвалася зовсім несподівано. Цар готував похід в Аравії, а надалі думав про експедиції в Карфаген, Італію, Сицилію, мріючи дійти до Геракловых стовпів (тобто до Гібралтарської протоки). Однак у самий розпал військових приготувань 33-річний Олександр раптово важко захворів. Хвороба розвивалася стрімко, не допомагали ніякі ліки, і 10 червня 323 р. до н. е. у Вавилоні великий полководець помер. Смерть його була настільки несподіваною, що у війську негайно поповзли чутки про отруєння.
Намагаючись дати загальну оцінку діяльності Олександра Македонського, слід насамперед зазначити суперечливі риси його особистості. В описах античних авторів, він постає людиною, яка вчинила як великі подвиги, так і великі злочини. Напевно,
таку оцінку треба визнати найбільш вірною, і головне в ній – епітет «великий», який може бути прикладений буквально до всього, що пов'язано з Олександром, настільки грандіозними, як би перевершують звичайні людські масштаби були його звершення. Не випадково в історичній традиції більшості народів, як давніх, так і сучасних, цього діяча іменують Олександром Великим.
Колосальна держава, яку створив Олександр шляхом завоювань, виявилася нетривкою. Держава-гигантдержалось, по суті, лише волею свого засновника, не маючи надійних скріплюють чинників – економічних, соціальних, культурних. Якщо б Олександр прожив довше, можливо, його об'єднавча внутрішня політика принесла свої плоди. Але творець держави помер – і держава розпалася, бо надто нерівними були її складові. До нової політичної моделі держави
належало прийти довгим шляхом воєн і смути.
Основні історичні заслуги Олександра пов'язані не стільки з розвитком політики, скільки з розвитком цивілізації. Сприйнявши від свого наставника Аристотеля ряд основоположних ідей – про полісі як вищий тип державної організації, про первісний перевазі еллінів над «варварами» – Олександр пішов далі.
Всією своєю діяльністю він строилновый світ, в якому принципи поліса використовувалися в пристрої великої держави, в якій відбувалося злиття народів грецького світу і народів Сходу на якійсь загальній основі. Це був мирэллинистической цивілізації, засновником якої з повним правом має бути названий саме Олександр Македонський.
Олександр Македонський завжди був і залишається одним з найбільш популярних історичних персонажів.
План Мáршалла - программа помощи Европе после Второй мировой войны. Выдвинут в 1947 году американским государственным секретарем Джорджем К. Маршаллом (вcтупил в действие в апреле 1948 г.). В осуществлении плана участвовали 17 европейских стран (включая Западную Германию). План Маршалла содействовал установлению послевоенного мира в Западной Европе. Целью США было восстановление разрушенной войной экономики Европы, устранение торговых барьеров, модернизация индустрии европейских стран и развитие Европы в целом. <span>На совещание приглашались также представители государств Восточной Европы, однако по настоянию советского правительства, усмотревшего в этом угрозу своим интересам, руководители восточноевропейских стран отказались от этого приглашения. При этом сам Советский Союз под действие плана не попадал по чисто формальной причине — в связи с заявленным отсутствием у СССР бюджетного дефицита.Бывший вице-президент США Генри Уоллес осудил «план Маршалла», назвав его инструментом холодной войны против России (СССР).</span>
