<span>Джим Хокінс —
позитивний головний герой роману Роберта Льюїса Стівенсона «Острів
скарбів». Розповідь ведеться від його імені. Саме вчинки головного героя
розкручують сюжет роману Стівенсона.
«Острів скарбів» опис Джима
То був високий, міцний, огрядний чоловік з брунатним обличчям. Над
коміром його заяложеної синьої куртки стирчала просмолена косичка. Руки в
нього були зашкарублі і пошрамовані, з чорними поламаними нігтями, а
рубець на щоці мав неприємний блідо-багровий відтінок.
Джим — підліток, син власників трактиру «Адмірал Бенбоу», який випадково
виявляється втягнутим у небезпечну і захоплюючу історію. Бере активну
участь у всіх подіях: це він подружився з піратом Біллі Бонсом, знайшов і
забрав карту Острова Скарбів з його скрині, а потім передав її доктору
Лівсі і сквайрові Трелоні; він виявив на кораблі змову, знайшов Бена
Ганна на Острові скарбів, застрелив напавшого на нього пірата Ізраеля
Гендсе, відвів корабель піратів на Північну стоянку і став яблуком
розбрату у протистоянні між Джоном Сильвером і залишками його зграї.
Головний герой роману Джим Хокінс гідно виходить з усіх випробувань і
долає усі перешкоди на шляху свого порятунку. Він сміливо, як доросла
людина з досвідом, долає все те, що було йому уготовано. При всьому тому
Джим завжди сам прагнув до пригод. Саме тому він сховався в бочку з-під
яблук, саме тому він почув розмову піратів, саме тому він опинився в
одній із шлюпок, що спускалися на берег, і саме тому він вирішив один
пробиратися на «Еспаньйолу» і рятувати корабель.
Письменник зображує Джима в чомусь звичайним хлопцем, який завжди марив
про пригоди і отримав їх сповна, а в чомусь ми бачимо, що Хокінс –
людина, з якої варто брати приклад. Навіть перед лицем смертельної
небезпеки Джим залишається відданим своїм товаришам, чесною і сміливою
людиною, він завжди тримає своє слово. Крім того, Джим проявляє себе як
благородна і добра людина – він був готовий допомогти навіть своєму, уже
переможеному, ворогові.
Як і в більшості творів Р. Стівенсона в «Острові скарбів» пригоди Джима
Хокінса і його товаришів закінчуються щасливо – вони знаходять
піратський скарб і повертаються додому багатими людьми. А пірати, як і
повинно бути, зазнають кари і їх залишають на самотньому острові.<span>Джерело: </span></span>
Глава XV
...
"- Дельце к вам по малости имеем.. . -продолжал Пантелей Прокофьевич. Он ворошил кудрявую смолу бороды, подергивал в волнении серьгу. - У вас - девка невеста, у нас - жених.. . Не снюхаемся ли, каким случаем? Узнать бы хотелось - будете ли вы ее выдавать зараз, нет ли? А то, может, и породнились бы?
- Кто же ее знает.. . -Хозяин почесал лысеющую голову. - Не думали, признаться, в нонешний мясоед выдавать. Тут делов пропастишша, а тут-таки и годков не дюже чтоб много. Осьмнадцатая весна только перешла. Так ить, Марья?
- Так будет.
- Теперича самое светок лазоревый, что ж держать, - аль мало перестарков в девках кулюкают? - выступила Василиса, ерзая по табурету (ее колол украденный в сенцах и сунутый под кофту веник: по приметам, сваты, укравшие у невесты веник, не получат отказа) ."
Нет более красивше слов,
Чем счастье,мир,любовь и красота.
И если рассуждать об этом,
Слов сказанно,пустых во век не разобрать.
Так верьте люди,
Совершайте!
Поступки эти,не высмеит никто.
А если вдруг найдется пару,тройку умных
Уж обижаться,смысла здесь не увидать.
Не зря кто ходит по землице,
При встрече не стесняясь, говорит:
"Приветствую" - навстречу видев,улыбнувшиеся лица,
Вдруг радостно становится в душе.
И выводу же в этой басне быть такому:
Душой сияйте,же друзья!
Нет смысле горевать,и делать по другому,
Ведь в отношении к вам,главное - семья!