УКРАЇНСЬКЕ КОЗАЦТВО. Запорізька Січ — вільна козацька республіка
Військове мистецтво, побут та звичаї
У постійній боротьбі з ворогами запорізьке козацтво створило самобутнє військове мистецтво, ставши на рівень кращих європейських армій. Його зброя складалася з самопалів (рушниць) різного калібру, пістолів, табель. Поширеними були також луки зі стрілами, бойові ножі, келепи (рід бойового молота) або чекани, якими розбивали ворожі обладунки, довгі списи з металевими наконечниками, що, крім прямого призначення, використовувались, якщо їх скласти у вигляді ґрат, при переході через багно, ощепи (списи з гаками для стягування вершника з коня), якірці та рогульки проти ворожої кінноти тощо. Основу війська становила піхота, яку вважали найкращою в Європі. Найпоширенішим видом піхотного бойового порядку був т. зв. «табір», коли у центрі чотирикутного рухомого укріплення, що складалося з кількох рядів зсунутих і скріплених між собою возів, розташовувалося військо. Такий спосіб давав змогу швидко переходити від наступального бою до оборони і навпаки. Очевидці зазначали, що у такому таборі сотня козаків могла відбити цілу тисячу поляків і ще більше татар. Козацька кіннота була не такою численною, як піхота, але і її дії відзначалися майстерністю. Вона, як правило, наступала «лавою» шикувалася напівколом і атакувала не лише з фронту, а й з флангів, заходячи у тили ворога. Артилерія запорожців складалася з важких гармат для облоги й захисту, а також легких рухливих фальконетів. Січ мала також свій вітрильно-весловий флот з великих човнів-чайок або байдаків і, як свідчать окремі джерела, навіть своєрідні підводні човни. Широко використовувалися розвідка, різні засоби дезінформації ворога, фортифікаційні земляні роботи тощо. Складовими успіху запорізького козацтва у бою насамперед були особиста хоробрість, постійні заняття військовою справою, досконале знання місцевості, на якій воно діяло проти ворогів. Запорізька Січ була своєрідним лицарським орденом, що вимагав від своїх членів особливої дисципліни і сомопосвяти. Даючи характеристику запорожців, Г.Боплан, французький інженер та картограф, безпосередній свідок тодішніх подій в Україні, зазначав: «Вони кмітливі і проникливі, дотепні і надзвичайно щедрі, не побиваються за великим багатством, зате дуже люблять свободу, без якої не уявляють собі життя. Задля цього так часто бунтують та повстають проти шляхтичів, бачачи, що їх у чомусь утискають... Вони добре загартовані, легко переносять спеку й холод, спрагу й голод, невтомні в битвах, відважні, сміливі, чи, радше, одчайдушні, власним життям не дорожать... Вони високі на зріст, вправні, енергійні... відзначаються міцним здоров'ям... Мало хто з козаків умирає від недуги, хіба що у глибокій старості, бо більшість з них гине на полі слави».
Рад,что помог вам! УДАЧИ!
Мавзолей Ходжа Ахмеда Яссави, Южный КазахстанКазахстан – страна древней цивилизации. С незапамятных времен его жители, предки современных казахов, создавали свою уникальную и самобытную культуру. Некоторые выдающиеся памятники их культурного наследия сохранились в форме могильных холмов, крепостей, мавзолеев и даже целых городов.Мавзолей Ходжа Ахмеда Яссави в Туркестане (до XVI столетия город Ясси) в Южном Казахстане – уникальный памятник прошлого казахского народа.Город Ясси располагался на одной из ветвей Великого шелкового пути - торговой дороги между Даштикипчакской степью и оазисом Средней Азии – городами Хорезм, Ташкент, Бухара, Самарканд. Здесь всегда велась оживленная торговля: Китай экспортировал фарфор, Персия – шкуры тигров, золотые и серебряные изделия, Византия - все виды тканей. Караваны увозили в Россию цветное Туркестанское стекло, тончайший шелк, семена хлопчатника. Ежедневно Туркестан посещали караваны из 500 верблюдов. В XV - X столетиях Туркестан был местом жительства казахских ханов.В своих проповедях Ходжа Ахмед Яссави убеждал людей быть честными, учил презирать жадность и алчность. Его поэмы обладали большой популярностью, их учили наизусть и распевали далеко за пределами Даштикипчака. Известность поэта росла из года в год. Поэмы Яссави вошли в мировое культурное наследие народов Центральной Азии.По преданию, Яссави был последователем пророка Мухаммеда. И достигнув шестидесяти трех лет, возраст, в котором пророк умер, Яссави стал добровольным затворником в подземелье мечети, где и провел остаток жизни молитвах и проповедях.Он умер в 1166 (67) и был похоронен с большой честью в маленьком мавзолее, который впоследствии стал местом массового паломничества для мусульман всего мира. Посещение этого мавзолея три раза приравнивалось Хаджу к Мекке.Существующий сегодня мавзолей был установлен спустя 233 года после его смерти по приказу Тамерлана.В 1389, 1391, 1394, 1395 в многочисленных кровавых сражениях Тамерлан разрушил Золотую Орду и поджег ее столицу город Сарай-Берк. В честь этой победы полководец решил построить новый, грандиозный мемориальный комплекс на месте старого мавзолея Ахмеда Яссави, который к тому времени стал очень ветхим. В этом решении Тамерлан руководствовался не только чисто религиозными убеждениями. Этим актом он утверждал свою власть, возводя ее в ранг неприкосновенности. Некоторые историки считают, что Тамерлан сам принял личное участие в составлении проекта для будущего мавзолея и давал инструкции его строителям.Мемориальный комплекс Ходжа Ахмеда Яссави состоит из огромного, прямоугольного здания (46,5x65,5 метров) с порталами и куполами. Толщина внешних стен – почти 2 метра, стены центрального зала - 3 метра толщиной. Здание имеет огромный входной портал и множество куполов. Вокруг центрального зала расположено более чем 35 комнат. Дверь усыпальницы украшена прекрасной резьбой по слоновой кости.Мавзолей имеет один из самых больших кирпичных куполов в Центральной Азии. Купол для тюрков был символом единства и гостеприимства. Именно поэтому такое значение было уделено его размеру и внешности. Диаметр купола - 2,45 м., вес 2 тонны, сделан он из сплавов семи металлов.<span>По своим масштабам мавзолей Ахмеда Яссави равен мечети Биби-Ханым в Самарканде (Узбекистан). Сегодня в Туркестан-Ясси приезжают туристы и паломники со всего мира, чтобы увидеть несравненный шедевр средневековой архитектуры – мавзолей Ходжа Ахмеда Яссави.</span>