<span>Дружба - це важлива частина життя. Я хотіла би мати
найкращого друга. Такий друг завжди все зрозуміє, підтримить мене за
будь яких обставин. Він ніколи не буде закачувати рукава, щоб побитися
зі мною. У нього дуже м'який характер, добра душа. Він одразу западе в
серце, такого друга не зхочиш втрачити. Я буду берегти нашу друбу. Я не
люблю людей, які гострі на язик, вони мене роздратовують. Найкращого
друга в наш час дуже важко знайти. Раніше в багатьох містах та селах,
гостей зустрічали хлібом і сілью, в знак шани. ці люди вкладали свою
душу у цей хліб. Я готова теж спекти такий хліб в знак пошани до моєго
друга.</span>
ДокумЕнт
ЦемЕнт
ПостамЕнт
ЕксперимЕнт
Відповідь:
Треба поговорити із дитиною ,а не починати сварити,розповісти як треба робити,а як ні.
<span>Прикме́тник<span> — самостійна
частина </span>мови<span>, що виражає ознаку
предмета, </span><span>тобто ознаку іменника. Із цього ми
розуміємо, що прикметник в першу чергу
тісно пов ’язан із іменником граматично. </span>Прикметники за значенням
поділяються на такі розряди:</span><span><span>·
</span>якісні<span>, що виражають ознаки предметів
безпосередньо власним лексичним значенням: сумна пісня, яскрава
особистість</span></span><span><span>·
</span>відносні<span>, що позначають ознаку предмета не
безпосередньо, а через відношення його до іншого предмета, явища, дій: вступний
тест, прикордонний пост;</span></span><span><span>·
</span>присвійні<span>, що виражають належність предмета певній
істоті: материн рушник, Мартин зошит.</span></span>
<span>Присвійні
прикметники утворюються від назв людей і тварин : сестра —
сестр-ин, Ольга —
Ольж-ин, соб-ач-ий, кач-ач-ий<span>.</span></span>
<span>Із цього ми
бачимо, що прикметник надає глибшого змісту будь-якому іменнику. Завдяки
прикметникам автор розширює малюнок, який описується у творі, що в свою чергу
дозволяє нам, читачам, глибоко поринути в світ книги.</span>
