Ответ:
6 січня 1898р. народився на станції Дебальцеве У 1909–1911 роках працював на содовому заводі міста Верхнього в бондарському цеху, телефоністом, чорноробом. Поспешите заказать, ликвидируем склад! З 1911 до 1918 року навчався в двокласному міністерському училищі м. Верхнього, трикласному нижчому сільськогосподарському училищі на станції Яма Північно-Донецької залізницi, маркшейдерському бюро Донецького содового заводу. Брав участь в Українській революції, спершу в армії УНР, пізніше в Червоній армії. У 1917 році лисичанська газета “Голос рабочего” друкує вірш “Плач волн”, згодом “Чи вже пора” У 1921 виходить його друга збірка “Поезії”, (перша 1918 “Пісні крові не збереглась”). Поема “Червона зима”. По закінченні громадянської війни вчився в Комуністичному університеті в Харкові (1922—23) і на робфаці при Харківському інституті народної освіти (1923—25). Належав до літературних організацій «Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ, ВУСПП. Вперше одружився в 1922 році на Вірі Каперівні Берзіній. Від першого шлюбу в нього було двоє синів. Вдруге Сосюра одружився в 1931 з Даниловою Марією Гаврилівною. В них народився син Володимир. У 1949 р. Марію Сосюру заарештували начебто за розголошення державної таємниці і заслали до Казахстану. У 1936 році поета знову приймають до Спілки радянських письменників (у 1934 був виключений “за націоналістичі ухили”) У 1948 Сосюру відзначено найвищою тоді нагородою — Сталінською премією. В 1951 він знову зазнав обвинувачення у «буржуазному націоналізмі» за патріотичну поезію «Любіть Україну». Помер 8 січня 1965 року.
Объяснение:
Остромирово евангелие,первая русская энциклопедия,повесть временных лет,слово о полку Игореве
Вот одна история
Мы с другом пошли собирать грибы и ягоды. Вот мы нашли белый гриб и побежали за ним . тут мы поняли что мы сошли с дорожки. долго мы её искали, но так и не нашли. думали всё заблудились . Но потом я увидел мох и понял что там юг. А мы знали если идти на юг то мы дойдём до трассы от которой недалеко до дома . из леса мы вышли с полной корзиной грибов, но самое главное мы не когда не забудем этот случай
Михаил Лермонтов
стихотворение
«Родина»
(Люблю отчизну я, но странною любовью!)<span>Люблю отчизну я, но странною любовью!
Не победит ее рассудок мой.
Ни слава, купленная кровью,
Ни полный гордого доверия покой,
Ни темной старины заветные преданья
Не шевелят во мне отрадного мечтанья.
Но я люблю — за что, не знаю сам —
Ее степей холодное молчанье,
Ее лесов безбрежных колыханье,
Разливы рек ее подобные морям;
Проселочным путем люблю скакать в телеге
И, взором медленным пронзая ночи тень,
Встречать по сторонам, вздыхая о ночлеге,
Дрожащие огни печальных деревень.
Люблю дымок спаленной жнивы,
В степи ночующий обоз,
И на холме средь желтой нивы
Чету белеющих берез.
С отрадой многим незнакомой
Я вижу полное гумно,
Избу, покрытую соломой,
С резными ставнями окно;
И в праздник, вечером росистым,
Смотреть до полночи готов
На пляску с топаньем и свистом
Под говор пьяных мужичков.
</span>
