Я прочитала рассказ "Паричи". Эту книгу написал Сергей Алексеев. Произведение мне понравилось, потому что оно поучительное.
В книге рассказывается о том, как
советские войска наносили первый удар на город Паричи и решался вопрос, с
какой стороны напасть: с юга или с востока. Некоротые говорили что надо
нападать с востока, потому что на юге от города были болота, а другие
говорили, что надо подумать. Пришел день нападать и войска Паричи
напали с юга, мост построили.
<span>
Главными героями этой книги являются: генерал. Он разумный.
Язык писателя понятный.
Эта книга научила меня тому, что из любого положения есть выход.
</span>
"Нолик в стране цифр и букв"
Есть одно волшебное место, о существовании котором никто не знает. Это большая страна, в которой мирно живут цифры и буквы. Единственный, которому было не удобно, был нолик. К нему относились не дружелюбно, обижали. Говорили, что ему здесь не место, что он нечего не обозначает.
Однажды страну цифр и букв нашла маленькая девочка Катя. Увидев ее, все буквы и цифры попрятались. Все, кроме нолика. Он лишь сидел на земле и смотрел на девочку, которая ему казалась огромной. Катя протянула руку и взяла нолика. Девочка, увидев его печальный вид, начала спрашивать его о том, что случилось. Нолик ей обо всем сказал. Она нахмурилась и достала из домика цифру "1" И рядом поставила Нолика.
-Получилось 10. - уверенно сказала Катя
Потом она достала цифру 2 и снова поставила рядом Нолика.
-А теперь 20. Видите? Вы его обижаете, говорите, что нечего не значит, а он вам помогает создавать новые числа!
С тех пор цифры и буквы стали уважать нолика и поняли, как он важен
Фраза М. Горького "Детство". Думаю, под метафорой "свинцовые мерзости" он подразумевает что-то тяжелое и страшное, непонятное в русском быте, русской жизни. Писатель хочет предупредить народ или же предпринимает попытки к его спасению с помощью печатного слова. К сожалению, это все, что Горький может сделать для русского народа.
Также, возможно, он подразумевает пороки человеческие, такие как жадность, зависть, подлость. Тоесть, как тяжело на Руси людям, которых окружает эта "мерзкая" обыденность.
Тема: роздуми ліричного героя про те, що людське життя для історії — це
тільки мить, для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й
страждання ,і про них навряд чи напишуть майбутні історики
Ідея: засудження тих істориків, які забувають уроки життя, кому на
відстані все здається простим, зрозумілим, і тому їм легко писати «рядки
холодних слів» про часи громадянської війни; возвеличення подвигу тих,
хто скроплював землю своєю кров’ю, віддавав душу боротьбі за волю і
справедливість.
Основна думка: людське життя - це живий біль,
жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. Мабуть, тільки
письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої»
людської душі.
Жанр: громадянська лірика
Римування: перехресне
Віршований розмір:ямб
Художні особливості твору:
метафори - росила землю кров, мовчи, душе
епітети - рядки холодних слів, золоті далекі будні, серед родючих вільних нив, душе підтята, дідок нудний
риторичні окличні речення-
Наш біль — рядки холодних слів!
О, золоті далекі будні
Серед родючих вільних нив!
Забудь про ті натхненні свята.
Що в них росила землю кров!
Мовчи, мовчи, душе підтята,
— Агов!
О, тихше!
- Біль не вщух!
Риторичні звертання
О, золоті далекі будні
Серед родючих вільних нив!
Мовчи, мовчи, душе підтята,
інверсія – душе підтята, дідок нудний, історики майбутні,
Людське
життя для історії — це тільки мить. А для людини — піт праці і кров
боротьби, це радощі й страждання. Про них навряд чи напишуть майбутні
історики. Можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». Для
ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її
ятрити порожніми фразами. Мабуть, тільки письменникові під силу передати
людські почування, історію «підтятої» людської душі.
На відстані
все здається більш простим, зрозумілим. Тому легко буде майбутнім
історикам писати «рядки холодних слів» про часи громадянської війни. Але
для тих, хто скроплював землю своєю кров’ю, віддавав душу боротьбі, —
це було життя, сповнене жаху й болю. Автор хоче, щоб нащадки, які будуть
жити «серед родючих вільних нив», не забували цього.
1) "Говорящая" фамилия героя
2)Характер
3) Поступки
4) На кого из комедии похож
5)Вывод