1Низкая температура почвы
2Большая глубина заделки семян.
3Плотная тяжелая почва.
4Переувлажненная почва.Сухая почва
5Неправильное хранение семян.
Мейоз-образование новых половых клеток
<span>Безнога ящірка <em>Anniella grinnelli</em></span>Коли ви бачите безногого плазуна, перше, що спадає на думку — змія! Однак це не завжди так. Функціональна відсутність кінцівок багаторазово та незалежно виникала у лускатих рептилій — ящірок, змій та амфісбен — оскільки така конструкція тіла дає її власнику багато переваг.Змії стали найуспішнішою «безногою» лінією, яка з часом дала початок приблизно 3000 видів. Вони пристосувались майже до всіх придатних для життя місць: від верхівок дерев та відкритого океану до землі під нашими ногами.Відсутність кінцівок тісно пов'язана з риючим способом життя. Багато безногих ящірок проводять своє життя під землею, а за ведучою гіпотезою про походження змій, всі вони еволюціонували від риючих предків (хоча деякі вчені вважають, що попередниками змій були водні рептилії, відомі як мозазаври).Існує декілька ознак, за якими можна відрізнити змію від більшості безногих ящірок. Наприклад, змії мають, як правило, відносно довше тіло та коротший хвіст, ніж їх безногі кузини. Крім того, змії, на відміну від ящірок, не мають повік та зовнішніх вух. До того ж, багато «безногих» ящірок насправді мають крихітні рудиментарні кінцівки, в той час як змії зазвичай не можуть похизуватись ніякими зовнішніми придатками.Існують також деякі екологічні відмінності. Більшість змій харчуються нерегулярно, компенсуючи це тим, що з’їдають відносно велику здобич за раз, в той час як ящірки, як правило, харчуються дрібними істотами, такими як комахи, компенсуючи це їх великою кількістю.<span>Проте ці правила не універсальні. Пітони та удави, наприклад, мають рудиментарні задні кінцівки, які самці використовують під час залицяння і спаровування. Безнога ящірка ліаліс смугастий (<em>Lialis burtonis</em>) — не має повік. І харчується вона як змія — нападає на інших ящірок до половини власної ваги, душить та ковтає цілком. (Так, <em>Lialis burtonis</em> — дивовижна маленька бестія.)</span>
Двенадцатиперстная кишка - это самый начальный отдел тонкого кишечника. отходящий от желудка. Вообще весь тонкий кишечник длинный, а двенадцатиперстная кишка длиной в двенадцать перстов (пальцев). Это две ладошки по ширине и ещё два пальца.Её выделяют от всего остального кишечника, потому, что она несёт особую функцию.Пищевой комок в неё поступает из желудка, там он уже обработался желудочным соком. А в 12 п. к-ку впадает два протока. Один несёт желчь из печени и желчного пузыря, а другой - панкреатический сок из поджелудочной железы.Желчь расщепляет жиры., содержащиеся в комке из желудка. а панкр. сок - это смесь ферментов, способных расщеплять белки. углеводы и тоже жиры. То есть в 12п. к-ке переваривается и расщепляется на простые молекулы всё, . что осталось непереваренным в желудке. На этом процесс пищеварения заканчивается. Дальше уже идет всасывание расщеплённой пищи ворсинками тонкого кишечника.Все питательные вещества идут в кровоток. А в толстом кишечнике всасывается только вода и формируется кал - это то, что организму не нужно.
Кожа у птиц сухая, тонкая. ПОКРЫТА ПЕРЬЯМИ. пЕрьевой покров отличает птиц от всех других животных.Пресмыкающиеся -животные с сухой ороговевшей кожей. ПОКРЫТОЙ ЧЕШУЕЙ ИЛИ ЩИТКАМИ. Из вышесказанного можно сделать вывод, что покрывы тела зависят от уровня организации и среды обитания животных