1) люди считали что они произошли от обезьяны.
2) от инопланетян.
3) из капусты.
4)от волков
5) От Адама и Евы.
6)с песка.
Дальше я не помню извени
У Тараса Бульбы было 2 сына - Остап и Андрий. Остап - старший сын, полностью разделял мировоззрения отца. Он мечтал попасть в запорожскую сечь и стать храбрым воином. Андрий - младший сын, у него ветряная, страстная натура. Он быстро отдавался чувствам, которые вызывала у него полячка, из -за этих чувств он был готов, и промянал свою родину, семью на врагов
Да,можно сравнить.Потому что в этих двух рассказах,есть тот над кем можно посмеяться ,как-то обидеть его .
Слониха читает
У слона была жена
Матрёна Ивановна.
И задумала она
Книжку почитать.
Но читала, бормотала,
Лопотала, лопотала:
«Таталата, маталата», –
Ничего не разобрать!
Черепаха
До болота идти далеко,
До болота идти нелегко.
«Вот камень лежит у дороги,
Присядем и вытянем ноги».
И на камень лягушки кладут узелок:
«Хорошо бы у камня прилечь на часок!»
Вдруг на ноги камень вскочил
И за ноги их ухватил.
И они закричали от страха:
«Это – ЧЕ!
Это – РЕ!
Это – ПАХА!
Это – Чечере!
Папа!
Папаха!»
Поросёнок
Полосатые котята
Ползают, пищат.
Любит, любит наша Тата
Маленьких котят.
Но всего милее Татеньке
Не котёнок полосатенький
Не утёнок,
Не цыплёнок,
А курносый поросёнок.
и так далее
Повість “Гуси лебеді летять” є прикладом поетичної розповіді письменника Михайла Стельмаха про своє дитинство. Саме гуси на початку і наприкінці твору символізують плин книги життя, де найяскравішою сторінкою для кожного є його дитинство.
Бачимо, що Михайлик був жвавий і веселий хлопець, схильний як до глибоких роздумів, так і до смішних витівок. Злиденне життя зробило його співчутливим до бідних. Тут мимоволі згадується гарбузове насіння, яке передавали дитячі рученята голодним подорожнім. Хлопець вирізнявся серед інших допитливістю. Дідусь часто розмовляв з малим, а онук любив слухати казки, які зачаровували своєю казковістю і торжеством добра. Розповідав про велич природи, про необхідність дбайливого ставлення до неї. Тому Михайлик зростав спостережливим, захоплювався красою рідного краю, мріяв побільше дізнатися про рослини і тварини. Розумів, що в цьому йому звичайно допоможуть також книжки. Мова хлопця була наповнена дотепними висловами, фразеологічними зворотами, які є перлинами народної мудрості.
Не дивлячись на те, що Михайло Стельмах походив з небагатої сім’ї, але дитинство його, оточене любов’ю та турботою, можна назвати щасливим.
