Склади початок поданого діалогу. …Син розгублено глянув на мене й винувато закліпав очима. — Ой, зовсім забув… Треба завтра неодмінно попередити. — Не завтра, а негайно! Коли вони забрали собаку?
6 днів тому, син з татом знайли собаку.Сергійкові вона дуже сподобалась: -Тату, яка гарна собака Давай візьмемо її до себе - Ні, Сергію. Ось бачиш ошийник, то це означає, що ця собака чужа. Сергій дуже засмутився, проте батько на це сказав: -Добре, візьмемо її додому до тих пір, поки не з'явится власник. І ти сам по місти розклеїш оголошення. Я так розумію, що це пікінес. - Урааа! Дякую тату. Сподіваюся, що її власник не зрайдеться - Що ти сказав? -Нічого,тату, нічого Після того як Сергій розклеїв оголошення пройшло 3 дні. Татові зателкфонували і відповіли, що це їхня собака. Сергій знову засмутивс, адже він так здружився з собакою. І він вирішив, що сам віддасть собаку. Сергій пішов з собакою зустрів жіночку, ніби то власницю собаки і віддав їй його. - Ой, моя, гарненька дівчинка. Дякую тобі хлопче. Тримай 5 гривень. -І вам дякую,-засмучено відповів Сергій. Сергійко побіг додому і розповівв це татові, як важко йому було прощатись з собакою. На що тато здивовано відповів, що ця собака "дівчинка", насправді хлопчик.......
Головний герой повісті — Павлусь. Хлопець жив у селі Спасівка з дідусем, матір’ю та сестрою Ганнусею, але одного дня життя його перевернулося. Павлусь утратив рідних, а сестру татари забрали в полон. Щоб урятувати її, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. Павлусь намагається довести собі, що він — гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників України. Саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. Чимало перешкод виникло на шляху до Криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду!