Олександр Македонський ( 356 — 324 роки до н.е.) — македонський цар, великий полководець, засновник Македонської імперії, більш відомий на заході як Олександр Великий. Народився Олександр Македонський восени 356 року до н. е. в столиці Древньої Македонії — місті Пелла. З самого дитинства в біографії Македонського проходило навчання політиці, дипломатії, військовій майстерності. Він навчався у кращих умів того часу — Лисимаха, Аристотеля. Захоплювався філософією, літературою. Уже в 16 — річному віці приміряв на себе роль царя, а пізніше — полководця. Після вбивства царя Македонії в 336 році до н. е. Олександр був проголошений правителем. Першими діями Македонського на такому високому державному посту стали скасування податків, розправа з ворогами батька, підтвердження союзу з Грецією. Після придушення повстання в Греції Олександр Македонський почав обмірковувати війну з Персією. Потім, якщо розглядати коротку біографію Олександра Македонського, пішли військові дії в союзі з греками, франкійцями проти персів. У битві поблизу Трої багато поселень відкрили свої ворота великому полководцеві. Незабаром йому підкорилася майже вся Мала Азія, а потім Єгипет. Там Македонський заснував Олександрію. У 331 році до н. е. сталася наступна найважливіша битва з персами при Гавгамелах, в ході якої перси були розгромлені. Олександр підкорив Вавилон, Сузу, Персеполь. У 329 році до н. е., коли цар Дарій був убитий, Олександр став правителем Перської імперії. Ставши царем Азії, піддавався неодноразовим змовам. У 329-327 роках до н. е. воював в Середній Азії — Согдеане, Бактриї. Олександр в ті роки здобув перемогу над скіфами, одружився на бактрийскою княжною Роксан і вирушив у похід в Індію. Додому полководець повернувся лише влітку 325 року до н.е. Період воєн закінчився, цар зайнявся управлінням підкорених земель. Він провів кілька реформ, в основному військових. З лютого 323 року до н. е. Олександр зупинився в Вавилоні і почав планувати нові військові походи на арабські племена, а далі — на Карфаген. Він збирав війська, готував флот і будував канали. Але за кілька днів до походу Олександр захворів, а 10 червня 323 року до н. е. помер у Вавилоні від сильної лихоманки. Істориками досі не встановлена точна причина смерті великого полководця. Деякі вважають його смерть природною, інші висувають версії про малярії або рак, треті — про отруєння медичним препаратом. Після смерті Олександра його велика імперія розпалася, почалися війни за владу серед його полководців
Мы с друзьями начали предлагать хорошие идеи.
Я решил запросить разрешение на посадку.
Это эпоха дикого капитализма. Капиталисты развивали те направления, где прибыль от их капиталовложений была максимальной.
НАНТСКИЙ ЭДИКТ 1598
эдикт, подписанный франц. королем Генрихом IV 13 апр. 1598 в Нанте; завершил религиозные войны во Франции. Явился мирным договором между гугенотами и пр-вом. По Н. э. католицизм оставался господств. религией, но гугеноты получили свободу вероисповедания и богослужения в городах (кроме Парижа и нек-рых др.) , в своих замках и ряде сел. местностей; гугенотам предоставлялось право занимать суд. -адм. и воен. должности; для разбирательства суд. дел гугенотов при парламентах в Париже, Тулузе, Бордо и Гренобле были созданы особые палаты, состоявшие наполовину из гугенотов; гугенотам было разрешено созывать свои политич. конференции и синоды. По секретным дополнительным статьям Н. э. (срок действия к-рых был установлен на 9 лет, затем неск. раз продлевался) гугеноты получили 100 крепостей с гарнизонами (главные - Монпелье, Монтобан, Ла-Рошель) , право иметь армию и др. привилегии. Н. э. встретил резкую оппозицию со стороны рим. папы, католич. духовенства и парламентов; последние сильно затянули его регистрацию (парижский - зарегистрирован в февр. 1599, ряд провинц. парламентов - в 1600, руанский - в 1610). После войны с гугенотами в 1621-29 секретные статьи Н. э. были ликвидированы по миру в Але (1629). Людовик XIV в 1685 окончательно отменил Н. э.