У баби Параски грошей кiт наплакав, а у сусiда - кури не клюють. Душа болить, серце краэться, а доньку таки треба вiдпускати в мiсто. Треба йти стригтися до Оксанки, бо вона легка на руку, а Алiна важка на руку.
Справді,людиною бути дуже важко.У теперішні часи люди втратили людські цінності,стали жорстокими,байдужими до чужого горя,матеріальні блага посіли перше місце.У ті давно минулі часи,старенькі люди розказують,що не було усього того що в теперішні,але люди помагали один одному,не були байдужими,були чуйними і не гонилися за матеріальним збагаченням.Та час минув,забулися Божі заповіді,зникла доброта,любов до ближніх,люди стали жорстокими і підлими.Хотілося б,щоб люди замислювалися над своіми вчинками,словами,стали щирими і добрими.
Я дуже люблю свою школу. І, навіть якщо багато хто не оцінить моєї думки, я не зміню її.
Кожного ранку я прокидаюсь о сьомій та починаю збиратись до школи. Спочатку я йду чистити зуби та умиватись, потім п'ю теплий зелений чай і йду одягатись. Йти до школи мені трохи далеко, тому часто я вмикаю навушники і слухаю улюблені пісні. Прийшовши до школи я знімаю з себе верхній одяг, сідаю за парту і чекаю початку урока. На уроках я завжди слухаю вчителя і дізнаюсь багато нового, а на перервах я люблю спілкуватись зі своїми друзями однокласниками.
Після того, як закінчаться уроки , я знову йду додому, де мене чекає мати. Я розповідаю їй, як пройшов мій день, що нового сталося, що отримала за оцінки. Потім я йду вчити уроки. Вільний від уроків час, буває, проводжу за телевізором чи комп'ютером, потім йду спати.
Так і проходять мої шкільні будні. І я ні разу не жалкувала, що вони проходять саме так.
В мого дідуся,ще не відремонтована кімната в новій квартирі.
Вчасно не скошене жито -не знаю,вибач...