Сенс життя ... в чому ж він .. і що це взагалі таке ...
Чи це просто безглузде словосполучення??
Навряд чи ...
Напевно, в ньому все-таки укладено глибоке значення, раз протягом багатьох десятиліть це питання хвилювало людей, розгадку до якого вони завжди шукали, але так і не знайшли точної відповіді ..
Можливо, відкривши завісу, хоча б наблизившись до замкової щілини, за якої таїться розгадка цієї таємниці, люди знайдуть душевний спокій, їхнє життя колосально зміниться в кращу сторону (а може і навпаки), ймовірно, ми зможемо по-іншому дивитися на світ, перед нами відкриються інші можливості, та й усе істотно зміниться,настане нова епоха людства ... Сказано занадто голосно, але все ж ...
Хто знає ... Залишається лише припускати ...
Нерідко, пошуки так званого "сенсу життя" підводять до обриву прямовисної скелі, внизу якої спочиває безодня ... і єдине, що вони знаходять --- це лише холодний подих смерті. Такі люди, як правило, приходять до висновку про те, що сенсу немає і бути не може і людина створена лише для того, щоб тягнути своє жалюгідне існування, паразитуючи, як грибок чи бактерія, на планеті Земля, тому не бажаючи обтяжувати інших, стикатися з повсякденною рутиною, вони йдуть з цього світу, не залишивши натомість НІЧОГО ...
Інших же навпаки, цей пошук спонукає до бажання жити, відчувати і спонукати до життя оточуючих. Цих небагатьох, маса вважає в якійсь степені божевільними, що живуть у своєму маленькому світі, далекому від повсякденних турбот і переживань.
Але хто усунутий від світу і тихо дрімає, не рахуючи хвилини минулого життя, ніколи не знайде хвилюючої їх відповіді. Я вважаю, ніколи не знайдеться однозначної розгадки ... Ключ до "сенсу життя", як і сам сенс життя, у кожного свій, подібно місії, або призначенню кожної окремої людини на землі.
Всі шукають цей чарівний ключ, в надії знайти щастя (поняття, за своєю природою, теж дуже розпливчасте, неясне і неокреслене, невивчене до кінця, індивідуальне). А швидше за все радість, щастя і саме життя укладене в процесі пошуку розгадки. Як і пізнання самого себе. Бо насолоджуємося життям і живемо тільки коли шукаємо, відкриваємо кожного разу щось нове, просто цікавимося всіма поточними подіями, відчуваємо різноманітність емоцій: страх, біль, печаль, ласку, жалість, ніжність, любов, гнів і роздратування --- коли тісно стикаємося з життям, коли воно засмоктує нас у свій кругообіг, підносить несподівані сюрпризи, дарує надію у світле і чисте, а часом і розчаровує ...
У цьому-то і є той ЗАГАЛЬНИЙ сенс, що відноситься до ВСІХ людей, а не до кожного окремо.
Варіантів і припущень з цього вічного питання нескінченно безліч ... Рівно стільки, скільки людей живе і коли-небудь жило у Всесвіті ... І незліченну кількість розгадок ще буде запропоновано, поки буде існувати життя в космічному просторі, такому далекому, нерозгаданому і такому близькому і зрозумілому ...
Я вірю, що люди створені для пошуку «сенсу життя», адже в ньому, ймовірно, і є сенс ...
У чому полягає сенс життя <span> Життя - це нескінченний циклічний процес, ужиття було, є і буде. Але деякі люди асоціюють це слово із словом "існування". З одного боку, це доцільно, а з іншого - ні! Є навіть такий філософський вираз: "Треба жити, а не існувати!" Саме слово "існування" у більшості людей асоціюється із чимось штучним, неживим. Наприклад, існувати може пристрій, будівля тощо. А "життя" тяжіє більше до істот, щось таке чисте і красиве, багатогранне, неповторне. Ми будемо розглядати сенс людського життя. Хтось сказав, що треба прожити своє життя так, щоб потім не було страшенно боляче! Я думаю, що з цими словами можна погодитися, тому що ними можна дуже коротко і лаконічно охарактеризувати сенс людського життя. Сенс життя полягає у насназі до життя, у натхненні на добрі вчинки. Наприклад, натхненням до життя можуть бути результати праці у будь-яких сферах діяльності людини: для вчителя - це відмінне засвоєння навчального матеріалу учнями; для лікаря - одужуючі пацієнти, яким він прописав ліки; для кондитера - подяка від споживачів його продукції та, звичайно, премія від керівництва тощо. Але буває й так, що власна праця не приносить задоволення, навіть починає дратувати, стає тягарем на все життя. Людина може працювати все своє життя адвокатом, але захоплюватись живописом і весь час казати собі: "Ось мої картини високо оцінять спеціалісти, я поїду за кордон і назавжди покину свою юридичну діяльність!" Але так буває дуже рідко. Коли мрії не стають реальністю, коли друзі відвертаються від тебе, не підтримують тебе у твоїх спробах кардинально змінити життя, то воно втрачає сенс і навіть може призвести до трагічного кінця. </span> <span> Тому треба думати вже зараз, чи є сенс у нашому житті, чи правильний ми обрали собі шлях? Чи цією дорогою треба іти далі? </span>
<span>Підкорення космічного простору Перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк відзначав: «Наявністю сучасних космічних технологій Україна заявляє про себе, як про одну з найпотужніших країн світу». З чого ж починалася дорога України в космос? Мабуть, з найдавніших уявлень народу про незвідані світи, які відбилися у писанках. Люди мріяли підкорити неосяжні простори космосу. У XIX столітті Микола Кибальчич виготовив проект повітроплавного приладу, який мав злітати за допомогою реактивного двигуна, міг рухатися в безповітряному просторі. Отже, наш земляк з Чернігівщини створив проект, який ліг в основу сучасного ракетобудування. Костянтин Ціолковський, російський учений, який походить із відомого козацького роду Наливайків, зробив великий внесок у розвиток космонавтики та літакобудування. Учений вивів нині широко відому формулу швидкості руху ракети, вперше у світі теоретично обґрунтував можливість польоту. Юрій Кондратюк — учений-винахідник — розробив ряд схем ракет для міжпланетних подорожей, запропонував створити станцію — супутник Місяця, розробив теорію реактивного руху, розглянув питання про паливо для ракет. Можна ще й ще перераховувати досягнення українських учених, які своїми розробками наближали час підкорення людиною простору ще в першій половині XX століття. Сергій Корольов — всесвітньо відомий учений з українськими коренями. Це завдяки йому здійснилася мрія людства про космічні польоти. Україна є одним із центрів розвитку космічної науки та техніки. У великих індустріальних містах створювалися конструкторські бюро, науково-дослідні інститути, численні підприємства, які й зараз працюють над проблемами космонавтики. Доречно згадати й українських космонавтів, які своєю працею знаменували прихід нової ери — ери космонавтики. Це Павло Попович, Георгій Береговий, Георгій Шонін, Анатолій Філіпченко, Георгій Добровольський, Георгій Гречко, Віталій Жолобов, Юрій Романенко, Володимир Ляхов, Леонід Попов, Леонід Кизим, Петро Климчук, Олександр Вікторенко, Анатолій Левченко. Але окремо хочеться зупинитись на постаті Леоніда Каденюка — першого космонавта незалежної України, який був льотчиком-випробувачем, космонавтом-випробувачем. Зараз Каденюк продовжує брати участь в експериментах з космобіології, готується до нових звершень у космонавтиці. Науковцями світу відзначена висока якість сучасних космічних розробок і технологій. Завдяки своїм досягненням у ракетно-космічній галузі Україна стала учасником реалізації важливих проектів XXI століття. Варто пригадати такі розробки, як «Морський старт» спільно з США, Росією та Норвегією, «Глобал старт». У цих проектах буде використана українська ракета-носій «Зеніт». У 1992 році Указом Президента України було створено Національне космічне агентство України. Саме в той час і була створена перша космічна програма незалежної держави. Однією з глобальних проблем є створення українського космодрому. Наші вчені запропонували понад 240 експериментів до здійснення міжнародної космічної станції. Отже, завдяки розвитку космонавтики світ дізнається про молоду незалежну державу. І від того, який внесок ми зробимо в розвиток науки, буде залежати її міжнародний авторитет.</span>