Сенс життя ... в чому ж він .. і що це взагалі таке ...
Чи це просто безглузде словосполучення??
Навряд чи ...
Напевно, в ньому все-таки укладено глибоке значення, раз протягом багатьох десятиліть це питання хвилювало людей, розгадку до якого вони завжди шукали, але так і не знайшли точної відповіді ..
Можливо, відкривши завісу, хоча б наблизившись до замкової щілини, за якої таїться розгадка цієї таємниці, люди знайдуть душевний спокій, їхнє життя колосально зміниться в кращу сторону (а може і навпаки), ймовірно, ми зможемо по-іншому дивитися на світ, перед нами відкриються інші можливості, та й усе істотно зміниться,настане нова епоха людства ... Сказано занадто голосно, але все ж ...
Хто знає ... Залишається лише припускати ...
Нерідко, пошуки так званого "сенсу життя" підводять до обриву прямовисної скелі, внизу якої спочиває безодня ... і єдине, що вони знаходять --- це лише холодний подих смерті. Такі люди, як правило, приходять до висновку про те, що сенсу немає і бути не може і людина створена лише для того, щоб тягнути своє жалюгідне існування, паразитуючи, як грибок чи бактерія, на планеті Земля, тому не бажаючи обтяжувати інших, стикатися з повсякденною рутиною, вони йдуть з цього світу, не залишивши натомість НІЧОГО ...
Інших же навпаки, цей пошук спонукає до бажання жити, відчувати і спонукати до життя оточуючих. Цих небагатьох, маса вважає в якійсь степені божевільними, що живуть у своєму маленькому світі, далекому від повсякденних турбот і переживань.
Але хто усунутий від світу і тихо дрімає, не рахуючи хвилини минулого життя, ніколи не знайде хвилюючої їх відповіді. Я вважаю, ніколи не знайдеться однозначної розгадки ... Ключ до "сенсу життя", як і сам сенс життя, у кожного свій, подібно місії, або призначенню кожної окремої людини на землі.
Всі шукають цей чарівний ключ, в надії знайти щастя (поняття, за своєю природою, теж дуже розпливчасте, неясне і неокреслене, невивчене до кінця, індивідуальне). А швидше за все радість, щастя і саме життя укладене в процесі пошуку розгадки. Як і пізнання самого себе. Бо насолоджуємося життям і живемо тільки коли шукаємо, відкриваємо кожного разу щось нове, просто цікавимося всіма поточними подіями, відчуваємо різноманітність емоцій: страх, біль, печаль, ласку, жалість, ніжність, любов, гнів і роздратування --- коли тісно стикаємося з життям, коли воно засмоктує нас у свій кругообіг, підносить несподівані сюрпризи, дарує надію у світле і чисте, а часом і розчаровує ...
У цьому-то і є той ЗАГАЛЬНИЙ сенс, що відноситься до ВСІХ людей, а не до кожного окремо.
Варіантів і припущень з цього вічного питання нескінченно безліч ... Рівно стільки, скільки людей живе і коли-небудь жило у Всесвіті ... І незліченну кількість розгадок ще буде запропоновано, поки буде існувати життя в космічному просторі, такому далекому, нерозгаданому і такому близькому і зрозумілому ...
Я вірю, що люди створені для пошуку «сенсу життя», адже в ньому, ймовірно, і є сенс ...
У чому полягає сенс життя <span> Життя - це нескінченний циклічний процес, ужиття було, є і буде. Але деякі люди асоціюють це слово із словом "існування". З одного боку, це доцільно, а з іншого - ні! Є навіть такий філософський вираз: "Треба жити, а не існувати!" Саме слово "існування" у більшості людей асоціюється із чимось штучним, неживим. Наприклад, існувати може пристрій, будівля тощо. А "життя" тяжіє більше до істот, щось таке чисте і красиве, багатогранне, неповторне. Ми будемо розглядати сенс людського життя. Хтось сказав, що треба прожити своє життя так, щоб потім не було страшенно боляче! Я думаю, що з цими словами можна погодитися, тому що ними можна дуже коротко і лаконічно охарактеризувати сенс людського життя. Сенс життя полягає у насназі до життя, у натхненні на добрі вчинки. Наприклад, натхненням до життя можуть бути результати праці у будь-яких сферах діяльності людини: для вчителя - це відмінне засвоєння навчального матеріалу учнями; для лікаря - одужуючі пацієнти, яким він прописав ліки; для кондитера - подяка від споживачів його продукції та, звичайно, премія від керівництва тощо. Але буває й так, що власна праця не приносить задоволення, навіть починає дратувати, стає тягарем на все життя. Людина може працювати все своє життя адвокатом, але захоплюватись живописом і весь час казати собі: "Ось мої картини високо оцінять спеціалісти, я поїду за кордон і назавжди покину свою юридичну діяльність!" Але так буває дуже рідко. Коли мрії не стають реальністю, коли друзі відвертаються від тебе, не підтримують тебе у твоїх спробах кардинально змінити життя, то воно втрачає сенс і навіть може призвести до трагічного кінця. </span> <span> Тому треба думати вже зараз, чи є сенс у нашому житті, чи правильний ми обрали собі шлях? Чи цією дорогою треба іти далі? </span>
1)Я люблю грати с друзями в такі игри хованки,водити хороводи і ловилки .2)Ці ігри дуже улюблені.3)Мойі друзі дуже лблять в них грати.4)Вони розважальні.5)В ось такі ігрі я люблю грати з друзями.
Завдання-наголос на 2-ге ''а''. Ознака-наголос на 1-ше ''а''. Заняття-наголос на перше ''я''. Олень-наголос на ''о''. Виразно-наголос на ''и''. Новий-наголос на ''о''. Посередині- наголос на ''и''. Фартух-наголос на ''у''.
У кожної людини є найпам'ятніші, найдорожчі місця в житті. Для мене — це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. Коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці Дружби Народів. Я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність.
<span>Дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм «виріс» молодий житловий масив. Білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. Я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме. </span>
<span>Наша вулиця пряма і широка. Улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. З іншого, сонячного боку,— завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. Край вулиці виходить у поле. Із вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид — неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковим сяйвом. Інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови. Хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. Особливо приємно дивитися на дев'ятиповерхівки з візерунками біля дахів — це будинки поліпшеного планування. Вони виділяються своєю оригінальністю. Вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися «Універсами». їх спроектовано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення. </span>
<span>Для обслуговування жителів на території нашого мікрорайону заплановано необхідні громадські та державні заклади. Більшою мірою вони розташовуються на перших поверхах багатоповерхових будинків, за винятком хіба що магазинів і кафе. Кафе «Лотта» стало улюбленим місцем відпочинку молоді. А між будинками у затишних дворах розташувалися дитячі садочки та школи. В оточенні житлових будинків моя школа. </span>
<span>Ця триповерхова споруда побудована так, що багато її вікон виходять у внутрішній дворик із клумбою посередині, на якій росте велика ялина. Перед центральним входом полум'яніють на клумбах квіти, а березова алея, яка веде до школи, створює затишок, підносить настрій. </span>
<span>Я люблю свою вулицю будь-якої кори, але особливо восени. Це час, коли все залите золотом, яке перемежовується з багрянцем. </span>
<span>Із вікна мого будинку добре простежується увесь мікрорайон, а легкий вітерець ранньої осені сповнює кімнату пахощами зів'ялого листя. </span>
