Термин "биология" впервые был употреблен в 1779 г. немецким профессором анатомии Т.Рузом. В 1802 г. французский натуралист Ж.Б.Ламарк предложил использовать этот термин для обозначения науки, изучающей живые организмы.
<span>Нервная система выполняет две важнейшие функции: 1) нормального взаимодействия организма с внешним миром, обеспечения его поведения в соответствии с условиями жизни и 2) объединения и регуляции всех функций организма, жизнедеятельности всего организма, его органов, тканей, клеток и внутриклеточных структур. Первая функция нервной системы названа И. П. Павловым высшей нервной деятельностью, а вторая — низшей нервной деятельностью.</span>
В черепе птицы различают округлую черепную коробку, вмещающую головной мозг, очень большие глазницы, беззубые верхнюю и нижнюю челюсти - костную основу клюва. В нем все кости, кроме нижней челюсти, срастаются вместе, так как при клевании череп испытывает большую нагрузку.
Шейный отдел позвоночника длинный, а позвонки в нем особой, седловидной формы. Поэтому он гибкий, и птица может свободно поворачивать голову назад на 180° или клевать пищу вокруг себя, не приседая и не поворачивая тело.
Грудные позвонки почти неподвижны, поясничные и крестцовые прочно срастаются между собой и служат надежной опорой туловищу. Это особенно важно во время полета.
Несколько последних, хвостовых позвонков у птицы срастаются в одну копчиковую кость, служащую основой для прикрепления рулевых перьев.
Грудную клетку у птиц образуют позвоночник, ребра и широкая грудная кость - грудина, похожая на лодку: грудина имеет снизу высокий гребень - киль, к нему прикрепляются мышцы, опускающие и поднимающие крылья.
К грудным позвонкам прикреплены ребра. Ребро птицы состоит из двух частей. Верхняя часть его подвижно скрепляется с позвоночником, нижняя - с грудной костью.
Пояс передних конечностей слагается у птиц из трех парных костей: вороньих, лопаток и ключиц. Ключицы срастаются своими нижними концами и образуют вилочку. Скелет крыла птицы состоит из одной плечевой кости, двух костей предплечья - локтевой и лучевой - и нескольких костей кисти.
В отличие от пятипалой передней конечности, характерной для большинства земноводных и пресмыкающихся, передняя конечность птицы - крыло - имеет только три пальца. Несколько мелких косточек кисти срастаются друг с другом и образуют одну сложную кость. Сокращением числа пальцев, а также слиянием мелких костей кисти достигается прочность этого отдела крыла, который несет самую большую нагрузку при полете. Вилочка в поясе передних конечностей увеличивает прочность и одновременно смягчает толчки при взмахе крыльев.
Пояс задних конечностей состоит из трех пар тазовых костей, которые срастаются в одно целое с поясничным и крестцовым отделами позвоночника и первыми хвостовыми позвонками. По бокам тазовых костей расположены суставные ямки, к которым подвижно причленяются задние конечности.
В ноге различают довольно толстое бедро, более тонкую и длинную голень, состоящую из двух сросшихся костей, цевку и пальцы. Цевка характерна только для птиц. В ней несколько мелких костей стопы срослись в одну кость. К нижнему концу цевки причленяются кости пальцев. Цевка способствует поднятию тела над поверхностью и смягчает толчок при приземлении после полета.
В основном из за изменения климота, тоесть это и исчезновения каких то растений и животных
23. У прокаріотів ДНК замкнуте кільце; немає лінійних хромосом; мітоз і мейоз відсутній; відсутні також гамети (репродуктивні клітини, які мають гаплоїдний (одинарний) набір хромосом), відповідно немає статевого розмноження; спосіб харчування - адсорбція через клітинну мембрану; немає травних вакуолей; органели з меншої кількості, необмежені мембраною; сама клітина набагато меншого розміру прокаріоти розмножуються в основному простим поділом навпіл, в той час як еукаріоти діляться за допомогою мітозу, мейозу або поєднанням цих двох способів. Як наслідок, розмноження доядерних відбувається набагато швидше.
24. Прикладом цього явища можуть бути тромбоцити та еритроцити більшості ссавці,ситоподібні трубки вищіх рослин.У таких клітинах ядро формується на початкових єтапах розвитку, а потім руйнується. Це явище можно пояснити нездатністю клітини до розмноження.
25. Ослідження каріотипу людини має важливе значення для діагностики її спадкових захворювань. Зокрема, вони дають змогу діагностувати багато спадкових захворювань навіть на ранніх етапах розвитку (хворобу Дауна та інші). Будову каріотипу застосовують у систематиці організмів для розпізнавання близьких за будовою видів (так званих видів-двійників). Це пов’язане з тим, що в близьких видів хромосомні набори завжди відрізняються або за кількістю хромосом, або за особливостями їхньої будови. За іншими структурними ознаками види- двійники розрізнити дуже важко або взагалі неможливо. Крім того, вивчення каріотипу дає змогу встановлювати ступінь історичної спорідненості між організмами. Адже чим подібніші каріотипи двох видів, тим ці організми ближчі за походженням.
26. Прокаріоти – організми без ядра ( karyon) клітини, (у більшості випадків також без будь-яких інших мембраннихорганел та одноклітинні, але є винятки). Цей набір характеристик відрізняє їх від еукаріотів (ядерних організмів), які мають клітинні ядра і можуть бути як одноклітинними, так і багатоклітинними. Різниця між структурою прокаріотів та еукаріотів найбільша серед груп організмів.
27. Рибосоми - синтез білків
шорстка єндоплазматична сітка - синтез і трансорт білків.