Онегин знал "науку страсти нежной",и по тексту романа в стихах,он в первые увидев её отверг её любовь, но когда он увидел татьяну спустя года княгиней он потерял голову, и если анализировать письмо онегина к татьяне то там он глубоко расскаиваеться и признаёться в своих чувствах, он понимает что его положение безнадёжно, но он ищет ответа в сердце тани, "Боюсь: в мольбе моей смиренной
Увидит ваш суровый взор
Затеи хитрости презренной —
И слышу гневный ваш укор.
Когда б вы знали, как ужасно
Томиться жаждою любви,
Пылать — и разумом всечасно
Смирять волнение в крови;
Желать обнять у вас колени
И, зарыдав, у ваших ног
Излить мольбы, признанья, пени,
Все, все, что выразить бы мог,
А между тем притворным хладом
Вооружать и речь и взор,
Вести спокойный разговор,
Глядеть на вас веселым взглядом!..прочитав этот отрывок и увидиш как евгений раскаиваеться и признаёться татьяне в любви!но тем неменее он пишет письмо так же страсно так же как писала ему когда то татьяна от души искренне ,чесно ничего не скрывая,. сожалея что когда то он её отверг и дал отповедь желая всё вернуть...вот в общемто....он признал прежние ошибки лиш тогда когда влюбился в татьяну спустя года, он знал что его положение безнадёжно веть татьяна замужем он искал ответа!это роман в стихах возможно ты подумаеш иначе...но у меня мама учитель по литературе и она говорит что я думаю правильно...у меня за это произведение были все
Чудес природы очень много. Это и удивительное по красоте северное сияние, и необычайно красочное шоу падающих звезд, и, даже, самая простая, знакомая с детства нам радуга тоже является чудом природы.
Все чудеса чем-то поражают нас. Это и необыкновенная красота и необычность явления, его масштабность и страшная сила, это и уникальное сочетание растений и животных.
Величественность и некоторая мистичность отличают Северное сияние – непредсказуемый феномен, для которого характерна внезапность появления и исчезновения. Северное сияние представляет собой свечение разреженных атмосферных слоев под воздействием активных солнечных частиц.
Еще одним чудом можно назвать падающие звезды. И древнейших времен звездопады считали предвестниками счастья, люди загадывали желания на падающую звезду, будучи уверенными, что они сбудутся. На самом деле звездопады это не падение звезд, падают на самом деле небольшие осколки, которые взаимодействуя с воздушной оболочкой нагреваются и светятся, они безобидны и не смогут уничтожить землю, потому что их размеры малы и осколки сгорают не долетая до земли.
<span>Чудеса природы не перестают быть интересными для нас, даже если мы знаем их способ появления. Радугу почти всегда можно увидеть после дождя, звездопады в августе. Если вы хотите насладиться действительно прекрасными вещами, иногда просто нужно оглянуться вокруг, ведь все что сотворила природа-чудесно, бесспорно.</span>
Просвітництво — це цивілізаційно-культурна течія періоду переходу від традиційного до індустріального суспільства. Інтелектуальні представники її проповідували соціальну та політичну емансипацію третього стану (міщан і селян); встановлення "царства розуму", заснованого на природному рівноправ'ї людей, політичній свободі і громадянській рівності; ставили за мету поширення знань: дати народу освіту і "просвітити" монархів відносно змісту "істинного" людського суспільства. Тим самим новітні постулати спричинили надлам старої феодальної організації.
Ідеї Просвітництва справили такий величезний вплив на всі напрямки духовного життя європейського суспільства, що дали назву новій культурно-історичній добі. До речі, згадувана епоха, на відміну від попередніх, сама дала собі ім'я: термін "просвітництво" використовують ідеологи Просвітництва — Вольтер і Гердер. Остаточно закріпила цей термін у науці стаття І. Канта "Що таке Просвітництво?" (1784р.).
За часом доба Просвітництва — це середина XVII — XVIII ст. Ідеї Просвітництва проростають спочатку в Англії, потім у Франції, пізніше — в Німеччині, Італії та в інших країнах Європи. Розвиток європейської культури так чи інакше відбувався під знаком ідей Просвітництва. Але найчисленніший, збагачений яскравими талантами загін просвітителів сформувався у Франції: саме звідсіля, несучи на собі печатку французького генія, ідеї Просвітництва поширилися по всій Європі.
Перш ніж дати загальну характеристику культурі доби Просвітництва, зупинимося на характерних спільних рисах та специфічних відмінностях Просвітництва в різних країнах. Характерними рисами Просвітництва є:
1. Прагнення його представників до перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, "вічної справедливості", рівності.
Продовжуючи започатковану на рубежі XVII—XVIII ст. раціоналістичну систему в європейському культурному розвитку, Просвітництво сповідувало справжній "культ розуму", вбачаючи в ньому той "архімедів важіль", за допомогою якого можна перевернути всю систему громадського та духовного життя. Проголошене просвітителями царство розуму за своєю історичною сутністю було не чим іншим, як ідеалізованим здоровим глуздом буржуазії, котра готувала собі ідейні засади приходу до влади.
Проте, незважаючи на своє всевладдя, розум повинен був рахуватися з тим, що наявні умови (абсолютистська влада ще була досить сильною) не дозволяли здійснити практичне перетворення суспільства.
2. Рушійною силою історичного розвитку і умовою торжества розуму просвітителі вважали розповсюдження передових ідей, знань, а також поліпшення морального стану суспільства.
Визначальним моментом культурного життя епохи Просвітництва була безмежна віра в перетворювальні можливості освіти. Передові люди того часу докладали значних зусиль для поширення знань серед усіх верств суспільства, відводячи просвіті провідну роль у прогресивному розвитку людства у руслі загального добра й справедливості. Слід зазначити, що Просвітництво розумілося ширше, ніж просте розповсюдження знань і освіти, воно включало в себе моральне та громадянське виховання, а також утвердження "істинних" уявлень про світ, суспільство та людину — на противагу "хибним" ідеям старого світу. Постулати Просвітництва не несли в собі революційного запалу, проте саме вони започаткували те соціальне піднесення, яке завершилося Французькою буржуазною революцією 1789— 1794рр.
3. Вони прагнули розкувати розум людей і тим самим сприяли їхньому політичному розкріпаченню.
4. Просвітителі вірили в людину, її розум і високе покликання. Цим вони продовжували гуманістичні традиції доби Відродження.
