Мне бы очень хотелось написать, что автор симпатизирует
"шкилетнику". Но чем внимательнее читаю я текст, тем яснее мне
становится, что симпатии писателя на стороне Дыбакова. Начнем с описания
внешности.
<span>
Вот как описан Дыбаков : "высокий, в полувоенном кителе с
рублено прямыми плечами, в пенсне на тонком горбатом носу. Ходил он, заложив
руки за спину, выгнувшись, выставив грудь, украшенную накладными
карманами".
А вот шкилетник: "оборванец — костяк в изношенной, слишком
просторной коже. Он лежал на толченом кирпиче, положив коричневый череп на
грязные костяшки рук..."</span>
Шкилетник вызывает у читателя жалость, это обычное чувство нормального
человека по отношению к погибающему человеку.
Но Дыбаков убежден в своей правоте, в правильности своих действий
и поступков, его речь спокойна, он держится с достоинством, он правдиво
отвечает на трудные вопросы шкилетника. И его позиция вызывает уважение.
Шкилетник всего лишь мелкий собственник, не способный подняться над личным
ради общественного, а Дыбаков сознает, что он служит высокой цели, и ради
своих убеждений готов жертвовать людьми, и даже самим собой, если понадобится.
У шкилетника нет имени и фамилии, автор называет его просто
"доходяга", хотя в его воле было дать ему имя и фамилию, описать хотя
бы кратко жизненный путь. Ничего этого писатель не сделал, никак не выразил
своей симпатии к "шкилетнику".
<span>Но всё же он относится к шкилетнику с долей сочувствия, как к
человеку, умирающему от голода. </span>
Мої роздуми над творчістю І.Франка<span>Іван Франко – це великий поет свого народу . Його любов, надія згуртовували тисячі , а нині вже мільйони сердець , всиляючи віру в майбутнє країни . Багато переслідувань та три арешти пережив письменник . Але ніщо й ніхто не погасив того великого вогню любові до України , її історії, звичаїв, минулого.
<span>Життєвий шлях І. Франка </span>розпочався 27 серпня 1856 року в околиці гора села Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Східній Галичині. Саме тут і минуло його дитинство . Вже у юності формується світогляд майбутнього поета, але фундамент закладається ще з дитячих років. Пісні та розповіді матері , тяжка праця по господарству загартовують письменника , підготовляючи його до важкого і сповненого труднощів майбутнього.
<span>Коли Іванові було 9 років батько його помер. Мати вдруге </span><span>вийшла заміж , а вітчим допоміг юнакові здобути освіту. У 1875 році Франко стає студентом філософського факультету Львівського університету. Вперше І. Франко надрукував свої вірші в студентському журналі Друг у 1874 році. </span>
<span>Навчання студента було </span>перерване в 1877 році першим арештом. Ця подія стала причиною розриву заручин Франка з його коханою Ольгою Рошкевич. Ціла сторінка життя письменника була покладена в основу написання ліричного циклу «Картка любові».
Інтенсивна діяльність Івана була перервана другим тримісячним арештом. Тюремні умови були нестерпними . Але навіть холод, голод , хвороби не зупинили його. Своїм словом він продовжує боротися за правду , свободу, рівність, демократію. Саме у тюрмі поет створює поетичний цикл «Думи пролетарія».
<span>З 1881 року у Львові за </span>найактивнішої участі Франка виходить журнал «Світ», в якому друкується його роман «Борислав сміється».
<span>Письменник дуже переймається політичною ситуацією України. Він є членом декількох </span>радикальних організацій. З 1883 року франко працює у Львівському журналі «Зоря», входить до складу редакції газети «Діло» . Саме тут він друкує зібраний раніше матеріал для пропаганди радикальних ідей . У цьому ж році виходить популярний твір «Захар Беркут».
Поїхавши у 1885 році до Київа для отримання матеріалів від київської інтелігенції , він планує організувати видання часопису «Братство».
<span>Дні письменника були </span>наповнені невсипущою працею , і він був змушений працювати у польсько мовній газеті.
У 1893 Іван Франко захищає у Відні докторську дисертацію на тему «Варлаам та Йоасаф дохристиянський духовний роман і його літературна історія». Він спробував отримати місце викладача у Львівському університеті , але його не прийняли. В цей час поет підтримує тісні зв’язки з Лесею Українкою , м. Грушевським, М. Драгомановим, м. Коцюбинським . Він пише літературно – критичні статті «Нарис історії українсько – руської літератури до 1890 року», «З останніх десятиліть XIX віку » тощо.
У 1913 році українська громадськість Львова відзначає 40 – річчя творчості І. Франка , а наступного року виходить ювілейний збірник «Привіт І. Франко».
Поет у 1914 році видав збірку «Із літ моєї молодомті» , а у передмові зазначив , що музею його упродовж усього життя був український народ , його історія , повсякденні будні.
У наш час твори Франка вийшли 20- та 50- томними виданнями.
<span>Останні роки поет тяжко хворів , дітей біля нього не було , бо війна розкидала їх по світу. </span>
Помер Іван Франко 28 травня 1916 року , похований на Личаківському кладовищі міста Львова.
На мою думку твори Каменяра сповнені почуттям громадського обов’язку перед народом , людством. Мені здається він змальовує яскраві образи борців та знедолених , гноблених , але красивих у своїх душевних мріях та переживаннях людей.</span><span>
</span>
На состоятельных и бедных, вроде
Уж небо осенью дышало.
Уж реже солнышко блистало.
Короче становился день,
Лесов таинственная сень…
Самая богатая, щедрая, разноцветная пора – это осень. Осень бывает
разная – грустная, дождливая, весёлая, разноцветная, солнечная. Листья
на деревьях меняют свой привычный зелёный цвет, на красный, бурый,
жёлтый, бордовый. Дубы и берёзы стали золотыми, а красавец клён стал
багряным. Но эта красота будет недолгой. Подует тёплый осенний ветерок, и
листья превратятся в маленькие самолётики. Упав на землю, они покроют
её разноцветным ковром. Когда идёшь по нему, листья очень красиво
шуршат.
А вот еще Плещеев если хочешь !
Лес задумчивый овеян голубою дымкою,
Каждый листик серебрится тонкой паутинкою.
Листья клёнов пёстрой стайкой
Тихо – тихо падают.
По утрам становится холоднее. Небо в это время удивительно прозрачное.
Высоко в небе курлычат журавли. Они собираются в стаи и летят на юг.
Ф. Тютчев писал в своём стихотворении:
Пустеет воздух, птиц не слышно боле,
Но далеко ещё до первых зимних бурь –
И льётся чистая и тёплая лазурь
На отдыхающее поле…
Осенью созревает урожай, которого все так ждали. Ягоды разных размеров
тихонько покачиваются, привлекая внимание птиц и маленьких зверьков,
которые делают запасы на зиму. Белка запасается грибами и орехами, чтобы
не голодать зимой. Медведи готовят свои берлоги, чтобы зимой было тепло
и уютно.
Золотая осень – любимая пора русских поэтов и художников.
На эту тему написано множество стихотворений, создано множество картин.
Я очень люблю этот рассказ. В нем включена вся суть преданности собаки. Как она залечила рану расставания с любовью Герасима. Он был одинокий и немой. Мне было его очень жалко. Я словно сама переживала все события в книге. И очень обрадовалась, когда Герасим нашел Муму. Как он ухаживал за собакой всю ночь. Такой грубый мужчина полюбил и приручил собачку. У Герасима появился новый смысл жизни-ухаживать за собакой. Муму словно, передала светлые тона в темную, смуглую жизнь Герасима. Мне очень не нравилась барыня. Именно она убила смысл жизни Герасима. Этот рассказ Тургенева учит, что ты в ответе кого приручил. Герасим утопил собаку, но и ушел в деревню. Его жизнь снова стала темной, смуглой и разбитой. Он ушел в деревню. Он повиновался приказу барыни, но не смог вернуться к этой скверной женщине. Герасим, был крепосной человек и был обязан выполнить приказ. Читая рассказ, у людей у которых есть душа, текут слезы.......