Витерти-витерати
приберу-прибираю
заберу-забираю
стелю-застилаю
здеру-здераю
вимерти-вимирати
завмерти-невмирущі
Перемагати-перемогти
скакати-скочити
гонити-гоняти
допомагаю-помогти
скотити-скатати
зломити-зламати
вимагати-могти
вечеря-звечора
багато-богатир-багаття
шість-шестерка
чотири-четвертий
бюлетень-бюлетені
Драматургічна творчість Григорія Квітки-Основ’яненка є цікавим і помітним явищем в українській літературі. Його п’єси «Сватання на Гончарів-ці» та «Шельменко-денщик» досі викликають інтерес та привертають увагу читачів, театральних діячів, кінематографістів.Привабливість названих п’єс полягає насамперед у яскравості гумористичного зображення життєвих явищ та людських типів. Ці драматичні твори визначаються літературознавцями як соціально-побутові. Гостре бачення письменником соціальних процесів і глибоке знання та майстерне відтворення народного побуту справді дозволяють характеризувати п’єси таким чином. Спільними для них є поширені в літературі того часу образи крутія та хитрюги-москаля, які однаково спритно морочать голови як своїм землякам-гречкосіям, так і зросійщеним, «новомодним» паненятам, що бавляться у світських людей. Це надає творам легкого водевільного забарвлення, виповнює веселими сценами, побудованими на простеньких інтригах. Сюжети нескладні й традиційні, збудовані на любовній колізії, яка розвивається в декораціях українського села з його тинами, призьбами, садочками, гарбузами (призначеними, крім кулінарного вжитку, для з’ясування стосунків між женихами та їх обраницями) тощо. Але, мабуть, найбільшої принади п’єсам надають словесні баталії персонажів, а також промовисті репліки «в сторону», які веселять нас, втаємничують у справжні думки та якнайкраще розкривають характери героїв.
Як ти міг забутти портфель удома! Ехх ти, капустяна голова!
Кожен розуміє це по-своєму. Але є й спільна думка – це готовність завжди прийти на допомогу, віддати щось своє заради щастя інших, робити безкорисні вчинки. Неможливо самостійно навчитися бути милосердним. Це повинно прийти до людини із материнським молоком та впродовж усього життя формуватися. Якщо батьки не навчили дитину бути милосердною, то навряд чи вона стане такоюНа теперішній час милосердя стало чимось чужим та незнайомим. Практично не залишилось тих, хто зможе пожертвувати собою заради спасіння іншого. Люди перестали вірити у безкорисність та підтримку.Можна провести паралель між милосердям та помилуванням. Часто можна почути як люди просять Господа Бога про прощення гріхів. Ще частіше – про те, щоб він змилувався та подарував їм життя «без хмар». Але не слід забувати, що тільки з власного бажання можна відкрити душу іншій людині та подарувати їй надію на спасіння та помилування. Також слід розрізняти віру та заповіді господні, які самі по собі формують таку необхідну якість характеру, як милосердя та співчуття. Тому паростки доброти та безкорисності можна виростити лише там, де це сіють. В Біблії є розділи, що стимулюють тих, хто вірує, бути миролюбними та співчутливими.Наприклад, для мене основою милосердя є чесність, відданість та безкорисність. Ці поняття, у поєднанні між собою, зможуть дати людству надію на світле та «тверде» майбутнє. Майбутнє, в якому всі будуть впевнені у тому, що їх діти та онуки виростуть у безпеці та злагоді.Якщо згадувати минулі часи, то слід розказати, що були такі медичні працівники, які під час бойових дій абсолютно безкорисно лікували поранених. Їх ще називали сестрами милосердя. Таким чином, на цей час ми можемо на прикладі історичних подій мати чітку картину того, яким повинно бути справжнє милосердя.Інколи буває й таке, що через постійну нестабільність ситуації в країні, розбрат між владними структурами та простими людьми, про милосердя ніхто й згадувати не збирається. Бо там, де немає злагоди та присутня ненависть, немає місця доброті та безкорисності.<span>Але не треба зовсім зневірюватись. Ми ще можемо стати добрими та милосердними, тільки необхідно побачити у собі цю тоненьку ниточку, що зв’язує нас із дитинством та приємними спогадами. Ми можемо стати на шлях справедливості та гуманізму, стати ближчими один до одного. Тільки одне прохання – не забувати, що всі ми люди і хочемо поваги, трохи співчуття та безкорисних вчинків.</span>
Речення<span> -граматична конструкція,, побудована з одного чи кількох слів певної мови,</span><span> яка становить окрему, відносно незалежну думку;</span><span> це значеннєве, гграматичне і інтонаційне ціле, що виражає якусь думку в відношені її до дійсності (предикативність, створена категоріями модальності,часу й особи)</span><span>одним словом чи сполукою слів
Приклади: Я з бабусею ходив до магазину.
Я прокинувся рано вранці.</span>