<span>Екологічні проблеми</span><span> завжди були актуальними, особливо в наш час, коли людина під постійним дахом міста, забуває, що є ще світ поза бетонними стінами. Шлях збереження природи я вбачаю в тому, що б кожна людина визначила для себе пріорітети. Наприклад, що вона хоче мати в майбутньому: таку ж ніжну і турботливу матінку-природу, яку ми звикли зустрічати в віршах і на картинах, і яка поступово відходить у минуле, чи страшне середовище для існування , яке горнеться все ближче, і топить все прекрасне в океані смітття і бруду - домівку, де не можливо буде з насолодою зробити ковток повітря чи навіть подивитись на чисті блакитні води річок. До того часу, як кожен з нас не визнає проблеми, боротьба не принесе бажаних результатів. Тому що який сенс в тому, що збереться купка активістів, позбирає сміття на певній території, а завтра вже аморальні особистості знову насмітять.Так, вибачте, ніяких сил не наберешся. Тому потрібно діяти більш глобально! Проводити заходи з масовим залученням людей і демонструвати всі ті перспективи нашої планети, що відбудуться через нашу небалості. Я вважаю, що це має подіяти. Хоча менталітет у людей різний... Та надія, як кажуть в народі, помирає останньою. Я вірю, що в серці кожного ще не погасла іскра любові до природи!</span>
Ось сонце сховалося за хмари, небо стало сірим та низьким. У повітрі повіяло прохолодою. За кілька хвилин з тихим дзвоном упали перші краплини, усе стрепенулося, і вже широкою чарівною музикою зашумів дощ. Мені подобається звук дощу, він допомагає розслабитися й відпочити. Звук різниться залежно від того, куди падають краплі. Дощ ніжно шелестить по листю дерев, настирливо стукає в металеві дахи, весело дзвенить об калюжі. Він вистукує свої мелодії по моєму підвіконні і я зачаровано слухаю цю музику за вікном.
Ответ:
Львівський театр опери та балету імені Соломії Крушельницької — це не лише театр, це одна з найвизначніших і найгарніших споруд не лише Львова, а й Європи. У будівлі театру присутні елементи модерну. Будівля вражає великою кількістю ліпнини, декорування і скульптур. Верхівку театру прикрашають дві бронзові фігури-символи: зліва — “Комедія і драма”, справа — “Музика”, а поміж них височить статуя “Слави”. Ще більше вражає багатий інтер’єр театру — позолота, масивні люстри, розкішні розписи, живописні полотна, ліпнина, різьблення і скульптура. Особливої уваги варта дзеркальна зала з величезними дзеркалами, яка оптично збільшує маленьку кімнатку. Та головним все-таки є зал у формі ліри, який розрахований на тисячу глядачів. Оформленням залу займалися аж 10 художників під керівництвом С. Рейхана. Однією з головних прикрас як залу, так і цілого театру є завіса “Парнас” — картина, розписана польським художником Г. Семирадським. Вона належить до найунікальніших мистецьких творів, що знаходяться у Львові. На сцені львівської опери співали всесвітньо відомі виконавці, а також українські виконавці, зокрема Олександр Мишуга, Олександра Любич-Парахоняк, та Соломія Крушельницька, чиє ім’я тепер носить театр. Найпопулярніші опери “Ріголетто” Д. Верді, Л. Мінкуса, “Лебедине озеро” П. Чайковського, ”Ромео і Джульєтта”.
Объяснение:
Вот я сиджу з мамою біля каміна.
Як Добре...
-Мам а чому такий дорогий уголь?
-Думай.
-Тому що ми дорослі?
-Так..
Казочці, онучці, сестричці, подушці, галушці, кішечці, кішці, квочці, собачці, мишці
Объяснение:
