<span>1) Недовольство рабочих и крестьян внешней политикой царского правительства.</span>
По сути, после первой своей публичной проповеди Мухаммед бежал из Мекки в Медину, опасаясь преследований знати. Он нашел поддержку среди двух племен (Аус и Хазрадж) , которые и заложили основу Халифата. Они примкнули к нему потому что он объявил равенство всех людей (в Исламе) вне зависимости от их племенной, расовой, национальной принадлежности, или принадлежности к элитам по родству или богатству. Объединенные племена начали победоносный поход против разобщенных богатых иудеев и христиан и (по Гумилеву) и одержади победу, в дальнейшем создав Арабский Халифат. То есть - в некотором роде Мухаммед выступил как социалист и революционер.
Воцарение деспотии
сохранение древних традиций
<span>отказ от западной системы ценностей и западного технологического опыта</span>

Фараон (від давньоєгипетського «пер-о» – «великий дім») – назва правителя Давньоєгипетської держави. Починаючи з XV ст. до н. е. (період правління Тутмоса III) термін «фараон» постійно використовувався в єгипетських джерелах стосовно особи правителя держави; пізніше він перейшов у грецьку та європейську мови, а звідти – до сучасних європейських мов.
• Фараон, як вважалося, отримував свою владу від бога сонця Ра, був земним утіленням бога Гора і нащадком бога Озіріса.
• Одноосібний правитель держави, що був одночасно верховним правителем і головним жерцем.
• Символами влади фараона були:
- подвійна червоно-біла корона, яка символізувала владу над Нижнім (червоний колір) і Верхнім (білий колір) Єгиптом, прикрашена зображенням священної змії кобри;
Фараон Рамзес ІІ на колісниці. - скіпетр, який фараон нібито отримав від бога сонця Ра, що підкреслював божественне походження його влади;
- кнут, що означав право фараона покарати будь-кого зі своїх підданих.
• Усі розпорядження в державі надходили від імені фараона й виконувалися так само неухильно, як воля богів. Військом міг командувати лише фараон.
• Для управління державою фараон призначав у її області (номи) номархів, а також надавав знаті посади суддів та різних начальників («начальник доручень», «начальник Будинку Зброї», «керівник пустелі» тощо).
• Фараон вважався богообразним володарем, якого єгиптяни сприймали як гаранта порядку у світі та переможця темряви. Він уособлював життєву силу країни, здійснював ритуали, завдяки яким, на думку єгиптян, змінювалися пори року й розпочиналися розливи Нілу.
• Усе життя фараона було суворо регламентоване й повністю підпорядковане спеціальним ритуалам. Змінити щось у них за своїм бажанням фараон не міг.
• Ім’я кожного фараона мало певне значення: наприклад, Рамзес – це «народжений Ра», Аменхотеп – «Амон задоволений» тощо. Проте промовляти вголос ім’я фараона заборонялося: про нього казали «він», «його величність».
• Єгипетський фараон був не тільки правителем держави, а й відігравав роль головного стрижня всього єгипетського суспільства, яке було зобов’язане йому не лише своїм розвитком, але й фактом свого існування.
• Після смерті фараона його владу успадковував син або інший родич.
1. Читать Библию не на латинском, а на понятном английском языке
2. Не платить католическому Риму церковную десятину. (Этот церковный налог оставался в англии и поступал в распоряжение короля)
3. подчинить Церковь светской государственной власти
4.Отобрать крупные земельные владения католической церкви в пользу английских феодалов, слуг короля. тем самым укреплялась королевская власть.
5. сделать дешевой плату за церковные обряды (венчание. крещение и т. д. )
Вывод : Реформация была направлена на укрепление королевской власти и удешевление церкви.
<span>Итоги: англйским королям, опиравшимся на феодалов-землевладельцев удалось сделать англиканскую церковь независимой от Рима, так возник протестантизм. путем насилия и компромиссов церковь была подчинена королевской власт</span>