Я вважаю, що мені поталанило, тому що я розумію та люблю поезію. Ну, звичайно, не всю. Бувають і погані вірші. До того ж смаки людей різноманітні, як і поетичні твори.
Мені ближче сучасні поети. Зараз читати нові вірші допомагає Інтернет. Часто знаходжу там твори, які подобаються. Імен авторів я потім, мабуть, не згадаю. А от поезії залишаються в пам'яті.
Звичайно, я люблю українську класичну поезію. Справжнім генієм є Тарас Шевченко, і рівних йому немає. Дуже ніжна та водночас бунтівна, сильна поезія Лесі Українки. “Ще не було епохи для поета, але були поети для епох” - ці слова точно про них написала Ліна Костенко.
Також прекрасна лірика Максима Рильского та Володимира Сосюри. А які чудові вірші про кохання писав наш поет Павло Тичина! Читаєш та відчуваєш, що вони неначе торкають струни серця.
Сильно, щоденно, широко, широченно, повільно, небезпечно, незвичайно, незліченно, невпинно, недоречно, старанно, принагідно, радісно.
Означено... А, Д
Неозначено.... Б
Узагальнено... В
Безособове.... Г
<u>Багато</u> думається, та не все те збудеться.
Живи<u> тихо</u> - не побачиш лиха.
Либонь не мотузку в'є, але <u>боляче</u> петлю закидає.
Жити <u>весело</u>, та їсти нічого.
<u>Далі</u> землі не впадеш.
<span><u>Багато</u> вибирати - одруженим не бути.</span>
