Почему и зачем Снежная Королева похитила Кая? (она мстила ему за то что он ее не боялся и даже хотел посадить ее на горячую печку)
Почему Герда не боялась Снежной Королевы? (потому что любовь к Каю была сильней)
Почему Кай узнал Герду несмотря на осколок у него в глазу? (потому что слеза Герды упала на его сердце, растопило в нем лед)
В господине нет ничего духовного, его цель стать богатым и пожинать плоды этого богатства осуществилась, но он не стал от этого счастливей. На корабле все о нем заботились до тех пор, пока у него были деньги. Но как только он умер, то все... Его забыли как его и не было вовсе. Даже его семью перевели из самой богатой, в самую бедную каюту. А его самого засунули в коробку из-под обуви.
3 року». Перший варіант роману (1846 р.) не був вчасно опублікований через арешт письменника. Нова редакція «Чорної ради» побачила світ 1857 р. Використавши історичні свідчення з літописів Самовидця та Григорія Грабянки, осмисливши матеріал козацьких записок, письменник на основі українського історичного матеріалу створив роман вальтер-скоттівського типу. В основу сюжетної канви покладено мотив подорожі. Події в романі зображено в двох планах - історичному та особистісному. Центральним епізодом твору є Ніжинська рада 1663 р., в ході якої фатальну роль відіграв простолюд. Для автора чорний колір позначає не лише соціальну приналежність учасників ради. Він виступає символом руїни та анархії, що зводить нанівець державотворчі задуми козацької еліти.
Куліш є автором поетичних збірок «Досвітки», «Хуторна поезія», «Дзвін». Значний інтерес становлять його переклади зі світової поезії, що увійшли до посмертної збірки «Позичена кобза».
Велике історико-літературне значення мають критичні праці Кулі-ша, позначені аналітичною глибиною та масштабністю філософських узагальнень.
Як щирий патріот України П. О. Куліш мав усвідомлене почуття відповідальності за долю нації. Він шукав шляхи виходу з колоніального рабства, тому звернувся до історії, насамперед її трагічних сторінок, які б могли вказати на причини втрати Україною державності. Письменника глибоко вражали зневага його сучасниками національних святинь, він намагався дошукатися причин національного лиха. Так поступово заро-джується в нього задум написати історичний роман із часів козаччини, але звернувся не до її перемог, а до епохи анархії та чвар, що стояли на шляху до національного об’єднання.
шматочком
Полярный мир в «Ледяном острове» статичен, огромен и неизменен. При этом он не пассивен, он — «вещь в себе». Он чужд героям (считая и обоих полярников) своей сутью, а не своими действиями. И вот эта суть развернута Маршаком во всей ее безбрежности и… непреодолимости... Очень странное слово для характеристики героического произведения, но данность неоспорима. Побеждены пожары, усмирена строптивица-вода. Север неколебим и вечен. Только две его особенности, имеющие активно-опасную сущность, упомянуты в тексте — «вьюги и ветры», которые в одной из строк «грозят» самолету. Но парадоксально лишь грозят. Нет ни слова о непосредственных опасностях, связанных с ними
это по моему мнению
Она просто мать, ну и барыня.
"Стукнуло в прихожей, - Нефед принес соломы на топку,
свалил ее на пол, отдуваясь, утираясь, дыша холодом и
вьюжной свежестью, приотворил дверь, заглянул:
<span>- Ну что, барыня, как? Не полегчало?"</span>