За - прист . лиш- кор.а- суф.ют - окон.ся- постфикс. Вроде так.
В дуплi рiвно сидiли маленькi бiлочки.
У давні часи в одному царстві жили собі добрі та веселі люди. Вони працювали не покладаючи рук і тому їхня держава славилась багатством та достатком. А недалеко, серед темних скель у Чорній печері жила зла чаклунка. Вона давно розмірковувала над тим, як завдати шкоди людям. Чаклунка взяла свою чарівну палицю, ударила тричі об землю і промовила: «Хай ці щасливчики забудуть свої імена, хай діти забудуть імена батьків, а батьки — імена дітей. Тоді вони обов’язково посваряться». І враз люди стали злі, роздратовані, сумні. Так тривало доти, доки мешканці царства не зрозуміли, що вони забули свої імена, імена знайомих, назви всього, що їх оточувало. А як повернути імена, як дізнатися про назви предметів вони не знали.
Якось до їхнього царства потрапив добрий мудрець, люди розповіли йому про своє горе і попросили про допомогу.
— Добре, я допоможу вам повернути свої імена, але це буде не відразу,— пообіцяв мудрець.— А поки що я дам вам слова замість імен і назв, які забрала зла чаклунка. Запам’ятайте, ці слова будуть тільки вказувати на особу чи предмет. Ви зможете говорити між собою, не називаючи імен та предметів. Наприклад: кожен з вас про себе говоритиме «Я», а якщо вас буде багато — «Ви». Розповідаючи про когось або про щось, кажіть «Він», «Вона», «Воно», а якщо їх багато — «Вони». А поки прощавайте, я йду до злої чаклунки.
Чаклунка погодилася віддати людям їхні імена за умови, що мудрець відгадає її загадки.
- По білому полю чорним маком сіяно.
- Не думає, не гадає, а інших навчає.
- На базарі не знайти, на вагах не зважити.
Мудрець відгадав загадки, і чаклунці довелося віддати людям імена. Але мешканцям веселого царства дуже сподобалися слова, які їм подарував мудрець, і вони залишили їх собі, щоб уживати у мовленні замість імен.
<span>Недаремно кажуть, що люди - ніби дзеркала. Усміхаймося - і світ повертатиме нам усмішку. </span>
<span>Якщо ж ми будемо хмуритися на людей, а то й злитися - вони хмуритимуться і злитимуться нам у відповідь. Це - одна з мудростей, випробуваних упродовж усієї історії людства. Сміх - найдієвіша зброя, за допомогою якої найлегше “пробити” нашу заскорузлість, нашу байдужість, нашу агресивність. Дружня усмішка знімає настороженість, долає всілякі перешкоди у спілкуванні з людьми. Коли люди усміхаються, вони здаються нам приязнішими, доброзичливішими, бо сміх піднімає не тільки наш власний настрій, але й настрій наших співрозмовників.</span>
