Ответ:
Объяснение:
Заздрість має одну особливість. Чим вона сильніша, тим
більше ранить свого носія. Стріли, кинуті з силою у щось тверде
і міцне, відлітають назад до того, хто їх пустив.
Люди часто забувають , що Господь завжди карає подібну
якість характеру людського роду, не розуміють, що їх «вежі» будуть
зруйновані, а люди покарані
.
Привет. Надеюсь смогу помочь))
- Здравствуй, тучка молодая. Куда путь свой держишь?
- Здравствуй, дед. На юг плыву я. А вы?
- Лечу я в страну холодную, боюсь, как бы не стать тучей со снегом.
- Ясно, а я только от туда. Увёл меня ветер с севера. Пожалел меня.
- Спасибо ветру скажи. И до свидания!
- Скажу. Пока, дед.
И лирический герой стихотворения “Парус” не находит успокоения в
реальной жизни, не может пойти на примирение с действительностью:
Под ним струя светлей лазури,
Над ним луч солнца золотой...
А он, мятежный, просит бури,
Как будто в бурях есть покой!
Разве не так же Мцыри, как брат, обняться с бурей был бы рад? В
этом стихотворении выражено неискоренимое стремление достичь
недостижимого. Постоянная борьба, постоянный поиск, непрерывное
стремление к активному действию - вот в чем поэт видел смысл жизни.
Именно этим высоким смыслом автор наполнил и поэму Мцыри: хотя герою
не удалось найти путь в родимую страну, где люди вольны, как орлы,
Лермонтов прославил поиски могущества воли, мужества мятеж и борьбу, к
каким бы трагическим результатам они ни вели.
Дік Сенд — сирота, виховувався в дитячому будинку. Навіть ім’я він одержав на честь жалісливого перехожого, котрий його знайшов, а прізвище йому дали на згадку про місце, де його знайшли. Хлопчик був розумним, у чотири роки вже вмів читати, писати і рахувати. У вісім років він пішов юнгою на корабель, де так добре себе зарекомендував, що капітан Хелл познайомив його з власником судна Велдоном, і той віддав хлопця до школи.
У п’ятнадцять років Дік ступив на палубу одного з кращих кораблів Велдона «Пілігрим» новачком-матросом. Він виявився дуже вправним моряком, розумним, тому коли капітан вирушив на полювання за китом, то доручив корабель саме Діку Сенду.
<span>Трапилося нещастя: капітан разом із моряками у шлюпці загинув. І Дік бере усю відповідальність за життя команди й пасажирів на себе. Йому довелося пережити і катастрофу судна, і жорстокий обман Негору, і страшну подорож по африканських джунглях та болотах. Але він мало думав про себе, уболіваючи за долю місіс Велдон, маленького Джека та інших своїх друзів. Кмітливість, витривалість, мужність і відповідальність, а також добрий друг допомогли Дікові врятувати себе й інших.</span>