Кобзар- перша поетична збірка Т. Шевченка
<span>Юрко сварливий і злий. Він не бажає товаришувати з Тосею і ображає її. Він також не чесний і жорстокий хлопчик, який знуващався над маленькими каченятами намагаючись їх приручити. А Тося суцільна протилежністю Юрку. Вона щира та добра, а саме головне милосердна. Вона намагалась помиритись з Юрком, але він її відштовхнув своєю грубістю. А під час знущяння над качкою вона ладна була стати на її місце.
</span>
Скільки хлопців залишали рідні домівки і вимушені були йти в солдати або на війну, яка розпалювалася в інтересах самодержавства. Скільки їх, вірних синів України, вже не поверталися додому, в якщо і приходили, то посивілими, згорбленими, хворими дідами! Т. Шевченко сам був солдатом і тому знав всі труднощі цієї служби. Як важко і боляче розставалися молоді хлопці з родинами, не знаючи про те, що, можливо, вони і не повернуться до своїх родин. Цей життєвий факт і покладений в основу цієї поезії письменника.
В образі Сильвера немає й сліду схеми, хоча він зовсім не обтяжений побутовими подробицями. Їх не більше, ніж треба для характеристики юнака, у напруженому внутрішнім житті якого життєві дріб'язки займають зовсім небагато місця. Становлення, духовний ріст його особистості показаний як процес живий, що дозволяє побачити Сильвера у всій безпосередності й трепетній людяності, з його наївністю й мужністю, з дитячою незахищеністю і юнацькою безкомпромісністю, в основі якої - гостре почуття справедливості, здатність почувати красу й випробовувати жалість. Золю говорив: ми не станемо описувати того, що відбувається в серці або мозку персонажів, «не відшукуючи в навколишнім середовищі причин або наслідків цього». Онук родоначальниці Маккаров Аделаїди Фук, син Урсулы, її дочки від Маккара, Сильвер, як зазначено в родовідному древі, повинен був з'єднати в собі спадкоємний невроз по лінії матері зі стійким здоров'ям батька-працьовитої, ґрунтовної Людини - шляпочника Муре, що передав синові звис відразу до шинків і до недільного відпочинку. Однак в історії Сильвера зовнішнім обставинам додане значення більше, ніж спадкоємним рисам
На яку тему???
Собаченя
Одного разу блукало по вулиці маленьке щеня.Всі його штовхали бідного,і той не знав куди дітись.Побачив він одного разу кота і дуже злякався,а кіт здивувався бо ще ні разу собаки не боялись котів.Кіт підійшов ближче до собаченя,і сказав йому що боятись йому не потрібно.Собаченя подружилось з котом.Вони разом гуляли,шукали поживу а люди дивувались як це може кіт дружити з собакою.Одного разу натрапили вони на вовка.Кіт забрався на дерево і залишив собаченя самого.Щеня дуже злякалось,але вовк побачив кота на дереві і не став чіпати щеня.Поліз до кота,незважаючи на те що йому всього лиш пару місяців і він дуже малий став захищати кота,кіт побіг щодуху,а собаченя залишилось саме.Він думав як обхитрити вовка.І сказав йому:Лисиця!Вовк обернувся а щеня побігло.Отак-то друзі пізнають в біді.З того часу собаки навіть не говрять з котами.