Шановні сусіди, приходьте сьогодні до мене на вечірку.
Дорогі однокласники, хочу зробити вам сюрприз.
А вас, любий мій, я прошу залишитися.
Мама - найрідніша людина на світі.
Мама сьогодні прибрала мою кімнату.
Я з мамою ходили в зоопарк.
Перед мною картина Монастирського "Запорожець".
з першого погляду помітно, що це немолода людина, яка прожила історію свого народу. незважаючи на вік, у нього міцна постава. Обличчя старого запорожця смагляве, обвітрене. Зажурені, сумні очі та задумливий погляд свідчить про біль його народу, що навіки закарбовує у пам*яті. Довгі вуса, оселедець на голові, густі нависні брови - свідчать про немолодий вік та проведене життя у боях нашого захисника народу. у запарожця орлиний ніс із горбиком і пооране зморшками чого, на якому відбились сліди часу і переживань.
сильні руки, які тримають зброю, свідчать, що це бувалий воїн, який пережив не один бій у якому були і перемоги, і поразки, це воїн загартований у боях.
запорожець одягнений у білу сорочку, темно-коричневу кирею та жупан. його образ довершує велика, гостра шабля, яка разом із воїном пережила і творила історію длдя нас.
картина А. Монастирського зображує не лише життя старого запорожця, а і частину нашої важкої долі. Усобі вона несе сумний характер, який не може залишити нас байдужими. адже такі, як цей старий запорожець, віддавали за нас сво\ життя, щоб ми жили вільно.
А он не должен быть на бел мове?
У моэму мисти настала гарна золота осинь . З дерев почало падати гарне золоте червоне та коричневе листя . Все мисто окутане в оболонку чаривних почуттив.Почав часто лити дощик. Але то не бида зате настало почуття що почалася осинь гарна и золота . Дуречи в тепли крайи почали видлитати перелитни птици.Багато учнив почали ходити до школи. Прости за ошибки на компьютере нет украинского языка
Одного разу я поїхав(ла) з батьками в найпрекрасніше місце, в дельфінарій. Ми зайшли в просторе приміщення з відкритим дахом, посередині плюскалися дельфіни. Вони занурюватися в воду та враз вистрибували з води і падали вниз викидаючи хвилі води на людей, що сиділи в першому ряду. Ми сіли на свої місця і почалося шоу, дресирувальник робив різноманітні рухи і дельфіни слухняно повторювали за ним, за це отримували рибку. Далі повісили по центру залізне колесо і дельфіни з охотою стрибали в нього цим заслуговують оплесків від глядачів. Шоу вражало своєю красою. Дельфіни... І справді, чудесні створіння. Я із захватом повертався(лася) додому. Дельфінарій вразив мене до глибини душі.