Дравствуйте, уважаемая Лидия Михайловна. Сегодня я получил Вашу посылку и хочу сказать Вам огромное спасибо. Только вы не беспокойтесь — у меня уже все хорошо, и еды теперь мне хватает. Боюсь, я даже могу растолстеть. На деньги я по-прежнему играю, но, выиграв рубль, сразу ухожу. В школе у меня все хорошо. Французский получается. И знаете — теперь это мой любимый предмет. Я, как и Вы, решил, что выучу его, ему же на зло (помните, Вы об этом мне говорили) . Лидия Михайловна, я очень виноват перед Вами. Ведь это из-за меня Вам пришлось уехать. И я хочу сказать, что Вы самая лучшая учительница, какая у меня была, и уверен — какая будет! Я всегда буду помнить Вас и очень хочу, чтобы у Вас все было хорошо. Спасибо Вам за все, за все, за все и за яблоки тоже. Я никогда еще не ел ничего вкуснее. И сестренкам моим они тоже очень понравились. Еще раз — за все спасибо. До свидания.
Відома повість Миколи Гоголя «Вечір проти Івана Купала» розкриває перед читачами не тільки цікавий сюжет, повний незвіданого і цікавого, у зв’язку з участю в сюжеті нечистої сили, а й кілька цікавих образів. Аналізувати ці образу теж цікаво, адже кожен з них відігравав неповторну і унікальну по-своєму роль і визначав подальший розвиток повісті та її закінчення.
Найпростіше аналізувати і простежувати розвиток образу Петруся. Цей молодий хлопець був схожий на багатьох в його віці. Прагнув бути сильним, вирішувати проблеми навіть самого складного характеру. Так, його матеріальне становище було зовсім незавидним, і тому він змушений був працювати в іншого героя повісті, Коржа, у досить несприятливих умовах. Більше того, коли Петрусь піддався ніжному почуттю і полюбив дочку Коржа, той просто оскаженів і захотів його побити. У той момент тільки плач сина Коржа зміг перешкодити цьому здійснитися. Трагедійність образу Петруся розкривається тим, що йому так і не судилося стати щасливим у своєму шлюбі. Він зміг стати багатшими, але для цього йому довелося здійснити дії, продиктовані йому представником нечистої сили, Басаврюком.
Батько коханої Петруся по імені Корж теж не являє собою надто складний образ. Він найняв Петруся на далеко не найкращу роботу, був про нього не найкращої думки і тому так сильно розгнівався, коли дізнався, що між його донькою і Петрусем виникають якісь ніжні стосунки. Він не хотів видавати її за бідняка. Втім, коли Петрусь зміг стати багатшими, він закотив їм пишне весілля. Зрештою, фактично Корж залишився ні з чим і став жертвою власної жадібності. Якби він не поставився більш лояльно до бідного Петруся, той не мав би йти і допомагати Басаврюку.
<span>Центральним у повісті є образ Басаврюка. Спочатку він описується як людина, яка робить неприємні для всіх речі, але ніхто не може його покарати. Він вносить смуту в життя всіх інших дійових осіб повісті, пропонуючи зробити Петрусю те, що той робити не повинен був. Басаврюк був зацікавлений в тому, щоб Петрусь зірвав цвіт папоротника, оскільки таким чином він міг вказати Басаврюка на те місце, де перебувати скарб. Як стає остаточно зрозуміло в самому кінці повісті, саме Басаврюк є тим представником нечистої сили, який користувався людьми і через які у них траплялися всі ті неприємності.
</span>
<span>Гринёв Петр Андреевич Гринев (Петруша) – главный герой повести. От его лица ведется повествование (в форме «записок для памяти потомства» ) о событиях во время крестьянского бунта под предводительством Пугачева. Волею судьбы Г. оказался между двумя враждующими лагерями: правительственных войск и восставших казаков. В критических условиях он сумел сохранить верность офицерской присяге и остаться честным, достойным, благородным человеком, самостоятельно распоряжающимся своей судьбой. Г. – сын отставного военного, простого, но честного человека, ставящего честь превыше всего. Воспитывает героя крепостной Савельич. В 16 лет Г. отправляется служить. Он, по просьбе отца, который хочет, чтобы сын «понюхал пороху» , попадает в глухую Белогорскую крепость. По дороге туда Г. с Савельичем попадают в буран, из которого их выводит какой-то мужик. В благодарность Г. дарит ему свой заячий тулуп и полтину на водку.
думаю так :3</span>
Андрий любил мать,имел мягкий характер , чуствителен,был изобретательнее брата , увертывался от наказания.влюбился в женщину это не полагаеться козаку,он умел любить,он не самый надежный.умел отвечать за себя , охотно учился, любил в быть в курсе событий, добивался своей цели, влюбился в паночку и это для него стало целью его жизни посл этого он забывал о всем и даже предавал товарищей.