Моя улюблена іграшка належить м'яких. Але серед плюшевих ведмедиків, зайчиків і кішечок моя іграшка незвичайна. Це середніх розмірів білку, копія героїні мультика "Льодовиковий період". Так-так, це та сама стрибуча білка-жаднюга з жолудем в лапах!
Моя білка пухнаста і не така худа, як в мультфільмі. Вона бежевого кольору. Її черевце, лапки і шия білі. Кінчик її повітряного, як парашут, хвоста теж біленький. Ніс у білочки довжелезний, тому що їй належить скрізь винюхувати жолуді.
Ікла у білки сильно видаються. За це героїню мультфільму жартома прозвали "шаблезубою". Але у іграшки ікла м'які і зовсім безпечні. Цією білкою навіть можна користуватися замість подушки.
У лапках білка-іграшка тримає жолудь. Її мрія з мультфільму збулася наяву! Одним оком білку смішно косить убік. Вона неначе стежить, чи не підбирається хто-небудь ззаду, щоб вкрасти її улюблений жолудь. Білочка усім своїм видом показує, що готова захищати свій скарб! Тому у моєї улюбленої іграшки дуже
Є таке прислів'я — "Людина вчиться на своїх помилках". Справді, це є так. Бо
коли людина сама усього не побачить, сама не потрапить у скрутну ситуацію, вона ніколи не зробить правильних висновків для себе.
Доречним тут є вислів "Не позичай у сусіда розуму". Це означає, що треба жити своїм розумом, перевіряючи все на своєму досвіді. Є чимало тому життєвих та історичних прикладів. Наприклад, колись Аристотель написав, що муха має вісім ніг. Це , ствердження у європейському науковому середовищі не піддавалося сумніву аж до XIX сторіччя, хоча, здавалося б, чого простіше — зловити муху та полічити її ноги, щоб упевнитись, що їх усе-таки не вісім, а шість. Але це означало б посягнути на авторитет самого Аристотеля та зганьбитися перед колегами-вченими. Натомість один італійський натураліст, якому, мабуть, ніколи було читати Аристотеля, спіймав таки муху та полічив її кінцівки.
Це вчить нас не покладатися на думку та розум "сусіда". Бо коли самі не "порахуємо кінцівки", так ніколи і не дійдемо до істини.
Красиве місто,Чернівці, завоювало моє серце(?)
Ніна Матвіївна, легенда школи, знову завітала до нас
Каріна, гімнастка, давно не була на конкурсах
Одна з мальовничих вершин Кримських гір, Ай-Петрі, височіє вдалині
Цікавий і суворий, Оленчин сом, знову їсть дуже багато
Твір-опис про осінній ранок пропоную скласти так:
Які чудові ранки восени! Встає сонечко. Воно осяює своїм промінням всю улицю. Здається, все залито жовтим світлом. Починають переливатись на сонечці листочки, шумлять трави. Зрідка проходять одинокі перехожі. Ранок осені світлий та тихий.
Восени зранку вже не так спекотно, як влітку. Тепер ранки - це прохолода. Віє тихенький вітерець, що пробуджує природу. Він підхоплює листя і кружляє з ним в ранковому танці. Все прокидається та починає дихати знов. Ось які чарівні ранки восени.
Ответ:
Порядкові:
1. Кайдаш глянув на жінку і подумав: "І на якого нечистого вона розпустила язика!" Йому дуже заманулось випити по другій.
2. Карпо обернувся, щоб не замазать чобіт, і зачепив п'ятою другого глиняника з білою глиною, що стояв коло самого порога.
3. Після другої пречистої Карпо повінчався з Мотрею.
4. Вона просто загадувала їй робити роботу, третього тижня вже почала на невістку кричать, а далі й докоряти.
Кількісні:
1. А хіба ж мало осів ми там поламали? То ще з одну або зо дві поламаємо.
2. Старий Кайдаш зняв шапку, тричі перехрестився і пішов до церкви, загадавши синам ладнати два вози з рублями для возовиці.
3. За вуха вона позатикала пучки дрібненького барвінку, качурині кучері та павині пера і потім розстелила по спині двадцять довгих кінців стрічок до самого пояса.
4. Саме тоді з крутого шпиля з'їжджали два вози з снопами, неначе два стіжки котились з гори.
5. Чотири дні грали музики, чотири дні пили й гуляли гості в Довбиша.