ВЛАДИМИРО-СУЗДАЛЬСКОЕ КНЯЖЕСТВО<span>, крупнейшее государственное образование в Северо-Восточной Руси Х-ХIII веков на территории междуречья Оки и Волги. В процессе феодализации здесь выросли в Х-ХI веках города Ростов, Белоозеро, Ярославль, Муром, Суздаль. Центром земли был Ростов. Первоначально связь Ростовского края с Киевской Русью выражалась лишь в уплате дани. Местные разноплеменные дружины участвовали в походах князя Олега на Киев (около 882), и Царьград (907). Киевский князь Владимир Святославич пытался прочнее связать Ростовскую землю с Киевским государством - в Ростове княжили его сыновья Борис и Ярослав, в Муроме - Глеб. По разделу Киевской земли между сыновьями Ярослава Мудрого (1054) Ростовская земля досталась Всеволоду Ярославичу. В это время возвышается Суздаль, куда Владимир Всеволодович Мономах с переходом края в 1093 году в его владения сажал князьями своих сыновей Ярополка, затем Юрия. Суздальскому княжеству пришлось выдержать тяжёлую феодальную войну с Олегом Святославичем, пытавшемся завладеть северной вотчиной Мономаха (1096). В связи с этой усобицей Владимир Мономах основал в 1108 году мощную крепость на реке Клязьме - Владимир. Юрий Долгорукий, первый князь Суздальской земли родоначальник Владимиро-Суздальской династии, укреплял княжество и оборонял его от болгар. При нём выросли новые княжеские города и крепости, главным образом в черноземном центре княжества - "ополье" (Коснятин в устье реки Нерли - 1134, Переяславль-Залесский и Юрьев-Польский - 1152, Дмитров - 1154, укрепление Москвы - 1156). Его сын и преемник Андрей Боголюбский (1157-1174) продолжал политический курс отца на усиление княжеской власти и гегемонию княжества в русской земле. Однако её центром он считал не Киев, а Владимир, который сделал столицей княжества. В 1174 году он пал жертвой боярского заговора, в организации которого, по видимому, участвовал Глеб Рязанский. Боярская знать при поддержке Глеба Рязанского, хотела утвердить на Владимирском престоле угодных ей князей. Опиравшиеся в междоусобной княжеской борьбе на поддержку горожан Владимира и Суздаля братья Андрея Михалка (ум.1176) и сменивший его Всеволод Большое Гнездо одержали верх. Тонкий дипломат и искусный политик Всеволод Большое Гнездо (1176-1212) продолжал политическую линию отца и брата, успешно борясь с сепаратизмом местной знати. Боярство было сильно обескровлено в междоусобной борьбе. В 1177 были разгромлены войска рязанских князей (битва на Прусовой горе). В результате походов 1180, 1187, 1207 годов было сломлено сопротивление Рязани. Борьба на восточных рубежах Владимире-Суздальского княжества против болгар подготавливала осуществленный позже выход к устью Оки. Длительные и первоначально успешные действия за подчинение Новгорода кончились восстанием новгородцев (1207) и выходом его из сферы владимирского влияния. В Южной Руси Всеволод усиливал свое влияние с помощью дипломатических интриг, вмешиваясь во внутренние дела князей, и ссорил их между собой, что привело к новому разгрому Киева (1203). Летописцы называли его "великим", князья - "господином".</span>
Образ українського села зазвичай пов’язують із глиняними хатами у квітучих садках. Життя селян у XVII-XVIII століттях здебільшого було таким самим, як і в попередні часи. Основним заняттям залишалося землеробство, зокрема вирощування жита і пшениці, гречки, проса, ячменю, вівса, гороху, квасолі, коноплі, маку, льону. Значною частиною селянського господарства були городи і фруктові садки. <span>Ярмарку в селі чекають і старе, і мале, і чоловіки, і жінки. Дітвора за півроку, навіть за цілий рік готується до ярмарку: діставши від хрещеного батька на святвечір одну або дві, іноді й три копійки, хлопчик бережно загортає свій скарб у ганчірочку, потайки від усіх закопує його десь у землі чи садку під яблунькою і жде не діждеться того найщасливішого дня, коли у село понаїде купців на ярмарок із солодкими пряниками, цукерками, смачними ріжками, щоб проміняти свої заповідні грошенята на ні з чим незрівнянні ласощі!</span>
Появление мануфактур,развитие банковского дела,усложнение сословной структуры
З розвитком міст на Русі розвивається і торгівля. З'являються гроші як засіб платежу за товар або послуги.
<span>На ранніх стадіях розвитку торгівля була мінова, один товар обмінювався на інший, тобто проводився бартерний обмін. Так, ремісник міг зміняти вироблені їм вироби на продукти харчування. Так було і на внутрішньому рику, і в зовнішній торгівлі, де російські купці платили переважно хутрами. </span>
<span>Вже в XI-XII ст. ремісниче справа переходить у стадію товарного виробництва. Ремісник орієнтується на споживчий попит і працює на замовлення, а свої вироби не сам виставляє на продаж, а продає їх купцеві, який і займається безпосередньою реалізацією товару. </span>
Для виготовлення більшої кількості продукції ремісники об'єднуються в артілі і підряди, що стали характерними для Русі. Часто для організації цих нових форм виробництва були потрібні значні витрати.
<span>Великими торговими містами на Русі були столиця держави - місто Київ та займав особливе положення Новгород, через який по озерно-річковому шляху в Балтику йшла торгівля з країнами Західної Європи. </span>
<span>Те, що на Русі проводилася карбування власних срібних монет, говорить про ступінь розвитку торгівлі. Раніше товар купувався на шкурки звірів - хутро, особливо ценівшуюся в іноземних країнах і слугувала еквівалентом грошей. </span>
<span>Що з'явилися карбовані металеві гроші частково зберегли їх назви - куни і вевериц, тобто куниці і білки. Спочатку власних монет було мало, користувалися частково іноземними (арабськими і грецькими). Це підтверджується кладами з такими монетами, знайденими на півдні Росії в різних місцях. </span>
Поряд з карбованими грошима в обігу ходили і злитки срібла і золота певної ваги. На злитках не було ні клейма, ні напису, ні позначення ціни.<span>Це були просто відрубані злитки золота і срібла. Вони іменувалися гривнями. Срібна гривня дорівнювала п'ятдесяти кунам або ста п'ятдесяти веверицам. Пізніше гривні стали називатися золотими і срібними рублями. Так, наприклад, в одному з давньоруських джерел описувалося, що житель Новгорода якийсь Клімята отримував «соляні куни», тобто дохід від соляних варниці, в які він вклав свої кошти. </span>
<span>Виникнення грошей відіграє важливу роль. З одного боку, це говорить про державність країни, з іншого - про її розвиток. Якщо держава здатна створювати власні кошти платежу, визнані як усередині нього, так і за його межами, значить, воно має власне конкурентоспроможне товарне виробництво. </span>
<span>Карбування власних грошей говорить про високий статус тодішньої Русі, про її розвиток та визнання іншими країнами. </span>
Какие именно события? Надо полностью писать задание!!!
