Гражданская война была эпохальным переломом в истории Соединенных
Штатов, а Авраам Линкольн, который в эти годы вел дела в Белом доме, до
сих пор остается центральной исторической фигурой в сознании
американского народа. Во время кризиса союза все мысли и действия
Линкольна были направлены на то, чтобы спасти и вновь полностью
продемонстрировать наследие отцов-основателей - ценности и принципы
республики, изложенные в Декларации независимости и в конституции. В его
личности, ставшей мифом, сфокусированы основные черты американской
демократии, которую его президентство укрепило на долгое время.
Гражданская война снова нацелила американцев на единство нации и
свободное общество, очищенное от рабства, этой каиновой печати великого
демократического эксперимента. Линкольн верил, что, сохранив Соединенные
Штаты, он сохранил, как однажды сам сформулировал, "последнюю надежду
<span>на земле" хотя бы для своей собственной эпохи.</span>
Так действительно и есть ведь мы не можем знать какая на самом деле была история историю пишут победители и они могут написать все что угодно как говорил один философ если убрать из истории всю ложь это не означает что останется одна только правда в результате вообще может ничего не оказаться
Українські землі напередодні утворення Київської держави
Протягом VII—IX ст. слов'яни розселилися на значній території Східної Європи. Згідно з літописом «Повість минулих літ» вони об'єднувалися в союзи племен. Поляни жили навколо Києва на Середньому Подніпров'ї; їхніми сусідами були сіверяни, що мешкали понад Десною.
На захід від полян мешкали древляни та дреговичі. Західні межі розселення сягали Прикарпаття, де жили білі хорвати; а вздовж ріки Західний Буг були землі волинян і дулібів. Уличі і тиверці жили в басейнах Дністра та Південного Бугу біля Чорного моря.
На межі VIII—IX ст. у східних слов'ян почали формуватися засади державності.
Формування державності є підсумком тривалого і складного розвитку суспільства. Передумови для неї виникли й у слов'ян.
Передумови формування державності у слов'ян
Економічні: перехід до орного землеробства; відокремлення ремесла від землеробства; зосередження ремесла в містах; розвиток обміну.
Політичні: потреба родоплемінної знаті у захисті своїх привілеїв і захопленні нових багатств; формування союзів племен; загроза нападу зовнішніх ворогів; достатня військова організація.
Соціальні: зміна родової общини сусідською, виникнення нерівності, поява експлуатації людини людиною.
Руська земля утворилася внаслідок державного об'єднання союзів східнослов'янських племен у другій половині І тис. н. є. На великій території Руської землі із союзів племен
утворювались князівства і засновувались міста — Київ, Новгород, Чернігів, Переяслав та ін. Більшість з них стали центрами князівств.
Головним містом Української - Руської землі визначився Київ. Це місто виникло майже в центрі слов'янських земель на правому березі Дніпра. За легендою це місто, що знаходилося у землях полян, було засновано трьома братами: Києм, Щеком, Хоривом та їхньою сестрою Либіддю на нинішній Старокиївській горі. Місто дістало назву на честь старшого брата Кия — полянського князя.
Отже, Київ був центром племені полян, що жили в Середньому Подніпров'ї. Спочатку він був укріпленим поселенням, огородженим ровом та земним валом. Він був столицею Полянського князівства, в ньому стояли князівський палац, житлові будинки, основні господарські та культові споруди.
Про Кия ж відомо, що, закінчивши спорудження міста на Дніпрі наприкінці V ст., він здійснив похід на Візантію, вів переговори з візантійським імператором, уклав торгову угоду з Візантією, а повертаючись назад, на Дунаї заклав місто Києвець. Сусідами слов'ян на північному заході були племена балтів та норманів (варягів), на сході та на півдні — хозари й печеніги та інші кочові племена. Між слов'янами та їхніми сусідами відбувалися сутички за володіння річковими шляхами для ведення торгівлі з країнами Сходу та Візантією.
У IX ст. на слов'янських землях з'явилися варяги, чиї морські походи не давали спокою всій Західній Європі. У IX—XI ст. вони як найманці були на службі у руських князів і візантійських імператорів.
У VIII ст. на сході від Руської землі з'явилася держава хозарів — Хозарський каганат. Войовничі хозари підкорили собі і обклали даниною полян, сіверян і в'ятичів. Але хозарське поневолення тривало недовго. Поляни за допомогою варягів на початку IX ст. змогли повернути собі незалежність.
Наприкінці IX ст. в південноукраїнських степах з'явився новий небезпечний ворог — печеніги, тюркські племена, основним заняттям яких були набіги на сусідні племена і країни. Протягом X—XI ст. русичі вели з ними тривалу боротьбу.
Передумовою створення Київської Русі був розклад родоплемінного ладу у слов'ян, : виокремлення правлячої верхівки, що складалася з князів — вождів союзів племен, князівських дружинників, старійшин. Поступово занепадає роль віча, на якому і раніше вирішувались найголовніші справи. Воно почало скликатися тоді, коли це було потрібно князеві. Втрачається значення народного ополчення, оскільки навколо князів формуються постійні дружини — об'єднання бойових соратників, друзів князя. За допомогою дружин князі завойовували нові землі, збирали данину, голос дружини міг бути вирішальним у питаннях війни та миру, вирішенні інших важливих проблем. Знатні дружинники і родова знать становили при князі боярську раду, що була дорадчим органом. Поступово виникала
верства великих землевласників — бояр, які отримували від князя за службу вотчини (великі земельні маєтки, що передавались у спадщину).
У IX ст. київські князі поширили свою владу на сусідні землі. Коли у середині IX ст. правителем Києва був князь Дір, арабський історик, географ і мандрівник Хасан аль Масуді писав, що Дір — «перший серед слов'янських царів», який володів «великими містами і багатьма населеними країнами».
Становлення Київської держави пов'язане і з ім'ям князя Аскольда. Він проводив сміливу і далекоглядну політику, чим зміцнив свою державу. Для посилення авторитету своєї влади він прийняв титул кагана, що тоді був рівний титулові імператора, чим поставив Руську державу на один щабель з Візантією та Хозарією — найсильнішими тогочасними державами.
В России - Псков и Новгород - боярские республики
В Италии - Венеция, Генуя, Пиза, Флоренция, Милан
В Германии - Любек, Гамбург, Бремен, Нюрнберг, Аугсбург, Франкфурт-на-Майне
Покорение Сибири
Основная статья: Покорение Сибири
В 1555 году сибирский хан Едигер признал вассальную зависимость от Царства Русского и пообещал платить Москве дань — ясак (правда, в обещанном объёме дань ни разу уплачена не была) . В 1563 году власть в Сибирском ханстве захватил шибанид Кучум, который был внуком Ибака. Он казнил хана Едигера и его брата Бек-Булата.
Новый сибирский хан прилагал немалые усилия для укрепления роли ислама в Сибири. Хан Кучум перестал платить дань Москве, однако в 1571 г. прислал полный ясак в 1000 соболей. В 1572 г. , после того как крымский хан Девлет I Герай разорил Москву, сибирский хан Кучум полностью порвал даннические отношения с Москвой. В 1573 г. Кучум отправил своего племянника Махмут Кули с дружиной с разведывательными целями за пределы ханства. Махмут Кули дошел до Перми, потревожив владения уральских купцов Строгановых. В 1579 г. Строгановы пригласили дружину казаков (больше 500 человек) , под начальством атаманов Ермака Тимофеевича, Ивана Кольцо, Якова Михайлова, Никиты Пана и Матвея Мещеряка для защиты от регулярных нападений со стороны Кучума.
К. Лебедев. «Освоение русскими новых земель» . Бумага, акварель. 1904
1 сентября 1581 дружина казаков, под главным начальством Ермака, выступила в поход за Каменный Пояс (Урал) , положив начало колонизации Сибири русским государством. Инициатива этого похода, по летописям Есиповской и Ремизовской, принадлежала самому Ермаку, участие Строгановых ограничилось вынужденным снабжением казаков припасами и оружием.
В 1582 году, 26 октября Ермак овладел Кашлыком и начал присоединение Сибирского ханства к России. Потерпев поражение от казаков, Кучум откочевал на юг и продолжал оказывать сопротивление русским завоевателям до 1598 года. 20 апреля 1598 г. он был разбит тарским воеводой Андреем Воейковым на берегу р. Обь и бежал в Ногайскую Орду, где был убит. Ермак был убит в 1584 году. Последним ханом был Али, сын Кучума.
На рубеже XVI и XVII веков на территории Сибирского ханства поселенцами из России были основаны города Тюмень, Тобольск, Берёзов, Сургут, Тара, Обдорск (Салехард) . В 1601 г. на реке Таз, впадающей в Обскую губу, был основан город Мангазея. Тем самым открылся морской путь в Западную Сибирь (Мангазейский Морской Ход) . С основанием острога Нарым была покорена Пегая Орда на востоке от Сибирского ханства.
Башня Якутского острога в краеведческом музее. 2002.
В царствование Михаила Фёдоровича, первого царя из династии Романовых, казаки и поселенцы осваивают Восточную Сибирь. В течение первых 18 лет XVII века совершается переход русских на реку Енисей. Основываются города Томск (1604 г.) , Красноярск (1628 г. ) и др.
В 1623 году землепроходец Пянда проникает на реку Лену, где позднее (1630-е) основываются Якутск и другие городки. В 1637—1640 годах был открыт путь от Якутска к Охотскому морю вверх по Алдану, Мае и Юдоме. При движении по Енисею и Ледовитому океану промышленники проникли в устья рек Яны, Индигирки, Колымы и Анадыря. Закрепление Ленского (Якутского) края за русскими было закреплено постройкой Олекминского острога (1635 г.) , Нижне-Колымска (1644 г. ) и Охотска (1648 г.) . В 1661 году был основан Иркутский острог, в 1665 году Селенгинский острог, в 1666 году Удинский острог.
В 1649—1650 годах казачий атаман Ерофей Хабаров достиг Амура. К середине XVII века русские поселения появляются в Приамурье, на побережье Охотского моря, на Чукотке.
В 1645 году казак Василий Поярков открывает северное побережье Сахалина.
В 1648 году Семен Дежнёв проходит из устья реки Колыма в устье реки Анадырь и открывает пролив между Азией и Америкой.
В 1686 году в Нерчинске проведена первая плавка серебра из Аргунских или Нерчинских серебряных руд. Впоследствии здесь возникает Нерчинский горный округ.
<span>В 1689 году заключается Нерчинский договор, начинается приграничная торговля с Китаем.</span>