Дятел лікує дерева тим що він викльовує шкідників під корою дерев.
яку користь <u>дають</u> нам книжки? Вони <u>несуть(теперішній час)</u> у собі прекрасний, чарівний світ. Людина, яка <u>любить(теп.ч.)</u> і <u>вміє читати(теп.ч.)</u>-щаслива людина.Вона<u> має(теп.ч)</u> розумних і вірних друзів. Друзі ті-книжки. <u>Любіть(теп.ч)</u> і <u>шануйте(теп.ч)</u> їх! (только подчеркивать двумя линиями)
Шануй (дієслово) учителя (іменник) свого (займенник), як (сполучник) свого (займенник) родителя (іменник).
Для (прийменник) сонячного (прикметник) проміння (іменник) кордонів (іменник) нема (дієслово), нема (дієслово) держав (іменник).
Щодо слова "нема", то єдиної думки про частиномовну приналежність не існує, визначають у різних випадках як дієслово, кат. стану, предикативне слово, частку й вигук. Визначте як дієслово, гадаю, помилки не буде.
[безкрайе] - наголос на а.
[невпин:о] - наголос на и, е наближене до и (позначити як е з маленьким и вгорі справа), замість в можна написати у нескладовий (позначити як у з відкритою півдужкою над звуком - так як у й).
[шелестит'] - наголос на и, обидва е наближені до и.
У нашому житті багато чудових свят. Усі вони веселі, радісні, красиві. Але є лише одне справді неповторне свято. Це Новий рік. У новорічну ніч люди вірять у чудеса, у здійснення найзаповітніших мрій. І ці мрії справді здійснюються.
Я також кожного року загадую бажання. Звісно, вони постійно змінюються, адже я дорослішаю. Раніше я мріяла про іграшки, потім — про цікаві мультики й книжки. Але від наступного року я чекаю зовсім іншого.
Якось на уроці з рідної мови ми писали твір на тему «Професія моїх батьків». Я написала про мою маму, яка працює лікарем. Написала, як вона рятує людей, допомагає долати хвороби. А потім замислилась над тим-, ким я буду, коли стану дорослою. Увечері я запитала в мами, як вона обрала свою професію. І вона відповіла, ЩЬ мріяла бути лікарем ще у дитинстві, коли лікувала ляльок.
І тоді я згадала, що, граючись з моїми улюбленими іграшками, я завжди вдягаю їх у красиве вбрання, вмикаю музику й танцюю разом з ними. Так, я зрозуміла, що мені найбільше подобається танцювати. Кілька років тому я починала займатися бальними танцями, але потім залишила гурток. Тепер я твердо вирішила, що почну займатися знову. Звісно, є деякі труднощі. Поблизу нашого будинку немає гарної студії танцю. Але я вірю, що зможу знайти танцювальний гурток, де мене навчать правильно рухатися. І тоді я зможу скласти будь-який іспит з танцювального мистецтва.
Отже, від наступного року я чекаю здійснення першого кроку у моїй майбутній професії. Я обов’язково стану відомою танцюристкою і буду дарувати людям радість. Адже немає нічого красивішого за повільні рухи танцюристів під звуки чарівної музики, коли сукні дівчат виблискують яскравими кольорами. У такі миті здається, що увесь світ стає світлішим і щасливішим. І справді, танець — це диво. Можливо, не менше за саму новорічну ніч.