Из всех великих святых Русской Православной Церкви преподобный Серафим Саровский у нас наиболее почитаем, наиболее изучен, наиболее понят и оценен.
Именно Серафиму Саровскому принадлежит одно из самых первых мест в ряду великих святых Русского и Вселенского Православия. Его считали и считают не только великим святым, но и мудрецом, старцем, духовным наставником, небесным человеком и земным ангелом. Патриарх Московский и всея Руси Алексий в одной из проповедей сказал: «Преподобный Серафим Саровский особенно близок сердцу верующего человека» (1,184).
Если не ошибаюсь, то сказ
Заколодела ( стала как колода - затвердела )
Лазоревый - синий ,небесный
Величать - поздравлять ,воспевать с больши уважением
особину - необычность ,яркую чёрточку
воспевать -хвалить .
Легенда – це переказ про яку-небудь історичну подію, викладенний в
художній, поетичній формі. Якщо розглядати поняття легенди
ширше, то можна сказати, що це – фольклорний твір з елементами
чудесного, але, тим не менш, сприйманого як достовірне. Наприклад, як
легенда про подорож Одісея, або про Троянську війну та Троянського коня.
<span>Легенда – це не казка, приблизний синонім поняття міф. Як правило у
легенді, міститься додатковий релігійний або соціальний пафос.
</span>
Літо́пис — історико-літературний твір у Русі, пізніше в Україні, Московщині та Білорусі, в якому оповідь велася за роками (хронологія). Писалися переважно церковнослов'янською мовою, з численними вкрапленнями місцевої лексики. В інших християнських країнах подібні давні твори мають назву «хроніки», які писалися, як правило, латиною.
Назва «літопис» походить від структури літопису, де твори починались зі слів «в літо». Літописи — важливі пам'ятки літератури, цінні джерела для дослідження слов'янської історії з давніх часів до XVIII століття включно. У них розповідається про походження східних слов’ян,
зародження у них державної влади, про політичні, економічні та
культурні взаємини між собою та з іншими народами, тощо. Велике значення
літописи мають для вивчення історії української літературної мови.
Мова більшості літописів книжна, близька до церковнослов'янської, а у
період XV—XVIII ст. частина литовських літописів пишеться
латиною.Україна має давні власні літописні традиції, які закладені ще на
світанку виникнення писемності на Русі
КРАСИВЫЙ, БОЛЬШОЙ
ЧТО ОН СЛОВНО СОЗДАНИЕ КОТОРОЕ ВИДИТ ЕГО В ПЕРВЫЕ
А 3 НЕ ЗНАЮ