Говорюща риба - головний персонаж однойменної казки Емми Андрієвської. Вона була "соромом родини", бо мала чинити так, як інші - мовчати. Тому балакуху вигнали подалі від риб'ячої громади. Автор наділяє свою героїню кращими рисами характеру: привітністю, щирістю, добротою, бажанням допомогти, вірністю. Єдиний її недолік - зайва балакучість, коли не було співрозмовника, то говорюща риба розмовляла сама з собою. Їй пощастило зустріти рибалку, з яким балакуха заприятелювала. На жаль, через свою довірливість говорюща риба закінчила життя на сковорці рибалчиної дружини. Приятель риби, небалакучий рибалка, був невдахою: йому не щастило з уловом, дружина завжди сварилася, докоряла чоловікові за малий улов. А говорюща риба зрозуміла його краще, ніж люди, і стала допомагати. Рибалка був добрим, не здивувався зустрічі з балакучою рибою, став їй за товариша. Він прислухався до порад нової приятельки і був щасливий від знайомства з нею. Коли рибалці стало щастити на річці, він вирішив віддячити говорющій рибі й запросив її в гості. Чоловік так і не дізнався про смерть приятельки, тому довго чекав її біля річки.
Я люблю у вихідний гуляти лісом. Там так затишно, чудово. А скільки несподіванок трапляється на кожному кроці! Одного разу між гілками дерев я помітила руденьку красуню білочку. Це була моя мрія — побачити білочку. Вона не хотіла спускатися нижче, тому що боялася людини. Спостерігаючи за твариною, я милувалася її руденьким хутром, кінчики якого були значно світліші. Пухнастий хвостик був темнішого кольору, а кінчик був білий, наче хто вмочив його у сметану. Яке щастя охопило мене! Гострі вушка із китичками кумедно здригалися від кожного різкого руху білочки. А маленькі оченята, наче дві горошинки, з довірою дивилися на мене. Я раділа, дивлячись на білочку!
Наступного вихідного дня я знову прийду до лісу і сподіваюсь, що знову зустріну там мою знайому білочку.
За - приставка
Цви -корень
Ла- окончание
Я вважаю, що найближчою та найдорожчою людиною в житті кожного є мати. Виховання, яке ми дістали в дитинстві, зостається з нами на все життя. Та не стільки виховання як набір правил поведінки, скільки любов матері, серце матері, яке підтримуй нас під час усіх життєвих негод, залишаючись з нами назавше, навіть якщо матері вже нема з нами поруч. Роль матері, святість материнства оспівано у літературі, у народних піснях та казках, тож чому ми іноді забуваємо про це? Чому багатовікова мудрість народу зараз «підлягає сумніву»?<span>
</span>
Добра то річ - допомагати людям похилого віку.
