Мартин Боруля — головний персонаж комедiï. Це людина iз заможноï верхiвки села, не заслiплений жадобою збагачення, не позбавлений рис гуманностi. Однак, це натура, скалiчена духовно нездоланним прагненням вийти «на дворянську лiнiю». Коли б його спитали, навiщо йому те дворянство, вiн, певно, не змiг би пояснити як слiд своє дивне бажання. Мартин — гарний сiм'янин, у домi порядок i достаток; i авторитет, i гроші — все це у нього є. Виявляється, герою треба дворянського титула, який, на думку Мартина, зробить його паном.
У своєму домi цей «міщанин-шляхтич» (так назвав свого героя Журдена французький драматург Мольєр) заводить дворянськi порядки, сам мучиться через своï химери, але терпить, бо вважає таку «домашню перебудову» шляхом до полiтично-правового мiсця в помiщицько-капiталiстичнiй державi, яке мало дворянство.
Мартин велить своïм дiтям називати себе не татом, а «папiнькою», а маму «мамiнькою». Вiн довго вранцi вилежується в лiжку, як пан, хоча в нього, трудящоï людини, вiд довгого лежання з незвички болять боки. Дочку Марисю хоче вiддати замiж за «образованого чоловiка», сина Степана мрiє бачити знатним чиновником. Смiшно дивитися, як «правила» дворянського побуту суперечать традицiйним порядкам сiм'ï Мартина, викликають нерозумiння i подив членiв родини.
На полях созревает пшеница,Начинает уже холодать.С нами лето решило проститься,Скоро осень начнётся опять.
И природа за миг нарисуетСвой осенний дождливый пейзаж,А душа загрустит, затоскует,Ей привидится летний мираж.
Словно в вальсе закружатся листьяНа аллеях дождём золотым,И с деревьев слетят очень быстро –За неделю, один за другим…
Как мгновенно проносится лето – Время отдыха, тёплых дождей,Лишь останется в памяти где-тоМного ярких и солнечных дней.Вот один, он о лете! Больше ничего найти не смогла!
Потому что франт был крутой шишкой и вообще он никогда не платил по долгам.Все знали,Ючто ему нельзя было одалживать деньги,но старушка не знала этого.К тому же он хотел уехать.
Старый воробей и сидор-неслух
Пчела озабочена работать, она избалованная
