Есть у человека такое чувство, называется – чувство долга, которое формируется в нем с самого рождения, в окружении определенных людей, которые его учат и воспитывают. Сформировавшись в нас, это чувство говорит нам о том, что мы – должны! Что и кому мы должны, не имеет значения, но должны. Правда, чаще всего мы видим то, что должны нам и поэтому предъявляем окружающим нас людям и обществу в целом, соответствующие требования, будучи полностью уверенными в собственной правоте. Но это уже детали, ведь из-за нашего чувства долга мы все так много друг другу должны, что при всем желании вряд ли когда-нибудь сумеем расплатиться по своим долгам.
нет,родственной связи между ними не существует.
Сизифов труд - тяжёлый, невыносимый труд; золотой век - хороший, великолепный.
"Пурпурові вітрила" - це чарівна повість О. Гріна про силу мрії. Завдяки цьому твору ми познайомились із прекрасною Ассоль, яка щиро вірила у те, що колись за нею приїде принц на кораблі із пурпуровими вітрилами. Усі навколо думали, що дівчина божевільна. Мрія надихала Ассоль та надавала їй сили для того, щоб вижити у цьому злому світі, готовому скривдити все наївне, добре та романтичне.
Мрія Ассоль здійснилась - дівчина знайшла своє кохання. Ця повість навчила мене вірити у світле та прекрасне, не припиняти мріяти. Якими б дивними не здавались власні думки, не варто їх соромитись. Мрії надають крила, змушують рухатися вперед та ніколи не вішати носа через негаразди. Давайте мріяти та робити все для того, щоб наші фантазії стали реальністю!
