Мохоподібні (Briophyta) – це відділ вищих спорових рослин, у життєвому циклі яких переважає статеве покоління. Відділ Мохоподібні об'єднує близько 35 тис. видів. Наука про мохи називається бріологія.
Мохоподібні – це невисокі, трав'янисті, у переважній більшості багаторічні рослини, які є найбільш примітивними з вищих рослин, про що свідчить їхня подібність із водоростями. Основними ознаками, які зближують їх із водоростями, є:
а) залежність запліднення від води;
б) відсутність ксилеми і флоеми;
в) наявність ризоїдів;
г) сланева будова тіла.
Під час проростання спор у
мохів розвивається зелена нитка – протонема, яка нагадує нитчасту водорість. Водночас мохоподібні є вищими споровими рослинами, які мають ознаки пристосування до життя на суходолі.
У них з'явилися покривні й основні тканини, прості за будовою стебло і листки. Для мохоподібних характерне чергування поколінь, але, на відміну від інших вищих спорових рослин, у їхньому циклі відтворення гаметофіт переважає над спорофітом.
Доросла рослина, яка представляє статеве покоління, має сланеву або листостеблову будову і прикріплюється до ґрунту за допомогою відростків нижньої частини стебла – ризоїдів. Нестатеве покоління формується на верхівці материнської рослини, від якої отримує поживні речовини, і тому розвиток спорофіта як самостійного організму не відбувається. Спорофіт, який у мохоподібних називається спорогоном, складається, зазвичай, із ніжки і коробочки, у якій утворюються спори. Саме завдяки домінуванню гаметофіта мохоподібні розглядаються як самостійна гілка в історичному розвитку вищих рослин. У мохоподібних дуже добре розвинене вегетативне розмноження, яке можна розділити на два види залежно від участі в ньому самої рослини: 1) розмноження частинами тіла – фрагментами стебел, бруньками, гілочками, листочками, частинами протонеми; 2) спеціалізованими утворами розмноження – вивідковими тільцями, які можуть формуватися на будь-яких частинах рослини. Для окремих видів мохів вегетативне розмноження є одним із найважливіших способів виживання. Наприклад, у сарконеурума льодяного, який мешкає в Антарктиді, вегетативне розмноження відбувається частинками тіла, які поширюють на своїх лапках та пір'ї пінгвіни.
Відділ Мохоподібні включає три класи: Антоцерові, Печіночники і Листостеблові мохи. Антоцерові – це сланеві рослини, які мають дихотомічно розгалужений і просто побудований пластинчастий талом у вигляді розетки діаметром 1-3 см. Клітини талому майже всі однакові, тобто не диференційовані на окремі тканини і органи. Вони містять здебільшого по одному пластинчатому хлоропласту з піреноїдом. Це ознака примітивної будови. Типовим представником класу Антоцерові є антоцерос крапчастий. Ця рослина цікава тим, що її слань має слизисті порожнини, у яких поселяються ціанобактерії з роду Носток.
Печіночники – це сланеві рослини, у яких тіло гаметофіта сплющене, листоподібне, галузиться дихотомічно. Найбільш відомі представники класу Печіночники належать до роду Маршанція. Маршанція мінлива (печіночник звичайний) це вид, який названий на честь французького ботаніка Н. Маршана, зустрічається там, де ніколи не буває сухо: на березі річок, у болотистих місцях, на вогких скелях, зрубах старих колодязів, стінах сільських хат тощо. Ці рослини мають пластинчасту слань темно-зеленого кольору до 10 см завдовжки, на поверхні якої можна побачити вирости-підставки для статевого розмноження і виводкові корзинки для вегетативного розмноження.
Клас Листостеблові, або справжні, мохи містить найбільшу кількість мохоподібних. Це переважно багаторічні рослини, що характеризуються груповими формами росту (дерновники, куртинки, подушки). Найвідомішими родами справжніх мохів є рід Політрих і рід Сфагнум. Із роду Політрих у флорі України представлено 8 видів, з яких найбільш характерним видом є зозулин льон звичайний (політрих звичайний, рунянка). Це багаторічні рослина, яка живе на вогких місцях у лісах, на луках, на болотах тощо. Міжнародна назва роду походить від грецьких слів, що в перекладі означають "багато волосся", і пов'язана, очевидно, з тим, що рослина утворює густі дернини. Гаметофіт має пряме, прямостояче стебло до 40 см заввишки, яке густ вкрите зеленими листочками. Від нижньої частини стебла відходять багатоклітин ризоїди, за допомогою яких рослина прикріплюється до ґрунту. Зозулин льон – дводомна рослина. На верхівках одних рослин розташовані антеридії, які оточені розеткою червонуватих листків, а на верхівках інших рослин в оточенні зелених листочків – архегонії. Спорофіт складається зі стопи, ніжки і коробочки, яка своєю формою схожа на зозулю. Коробочка має зубчики у порах, що є пристосуванням для розсіювання спор. У суху погоду вони відгинаються і відкривають пори, сприяючи висіванню спор. Сфагнові мохи (торфові мохи, білі мохи) поширені на болотах та інших дуже зволожених місцях
