Проза 16 ноября 2007 11:33:51
Автор: Аліна Небельмес 
Лист Фаусту
… Дивлюсь у вікно. Розумію, що десь там, за кілометрів 500, є ти - той, хто не вірить жіноцтву. У цей час ти теж можеш дивитись у вікно: хоча б ліхтарям, які із набираючою швидкістю утікають від твого німого погляду. Твій поїзд набирає швидкості.
Мій же потяг, на ім’я життя, зупинився у невагомості. Він не знає, куди рушати. …Застиг... А з усіх боків простір…
…це я про себе. Це я застигла…
Фаусте, пам’ятаєш казку про Пітера Пена – хлопчика, який не хотів ставати дорослим? Я теж не хочу. Тільки з однією різницею: я хочу залишитися у цьому періоді – від 21 до сьогодні.
Мені хочеться жити пост-студентським життям, коли замість універу – робота.
Це той період, коли увесь світ для тебе, усі радощі теж. Усі бажання до виконання. Коли ти знаєш – ти особистість. Коли ти відчуваєш, як стоїш обома ногами на цій землі.
Коли до тебе, милої персони, посміхаються чоловіки. Ти теж не залишаєш їх без уваги. Коли в ночі відчуваєш насолоди нектар. Коли партнера обираєш за настроєм, як і вони тебе. Все взаємне. Ми всі вільні робити те, що бажаємо…. (хочемо)…
Пора флірту, забав, ігрищ, емоцій, радості, тепла… Якщо хочеш – повноцінного життя.
Я не хочу змінюватися. Я не бажаю ставати іншою. Я не хочу, аби мене змінило життя.
Але….
(Вислухай мене)
Я не зустрічала жодної нормальної жінки (норму встановлює більшість суспільства, а не окремі кілька членів), у якої б протягом життя не відбулися зміни. Вважаю, що кардинальна зміна – це дитя.
А з моїми побажаннями двіжувати…це якось не клеїться. У суспільстві не прийнято вважати нормальною ту жінку, у якої є дитя і вона двіжує у своє задоволення. Якщо чоловік буде двіжувати без сім’ї – це сприймають більш-менш толерантно, а якщо жінка – то гуляща. Її друзі-чоловіки саме такою сприймають. Десь у глобальному плюс внутрішньому всі знають: яка повинна бути жінка, і що дозволено чоловіку. Суспільство вважає, що чоловік повинен бути сильним, мужнім і утримувати сім’ю… А на жінці все решта, на них просто тисне світ-суспільство.
(отож я, як жінка, повинна народити дитя. І НЕ-двіжувати. Це не клеїться із сьогоднішніми моїми бажаннями, як я уже казала. І ти, як Фауст, повинен мене прекрасно розуміти :))
З іншого боку…. Поспілкувавшись з людьми старшого та мого віку, прийшла до висновку: всі ми, жінки, повинні бути такими, якими створила нас природа. Відповідно виконувати свою функцію – народжувати. А на сьогодні – і підкорятися :(
Чоловіки теж повинні виконувати свою функцію – бути основою сім’ї (але про це, можливо, іншим разом).
Я от думаю, якщо всім відома їхня функція, чому чоловіки не полегшать роль жінки?.. Десь цього нема.
Міркую допомогти жінці вирішили інші жінки. І протягом років ця глобальна функція відсіялася. Почалася боротьба за різні галузі, моменти, втілення, залюбування, а також за першість, кращість, спритність (тощо).
…Десь і я була серед цих жінок
……………..
Раптом усе чомусь змінилося: чи з віком приходить, чи з іншими людьми, які приносять нам досвід….. я зрозуміла очевидну річ: з природою змагатися я не можу (значить мені суджено змінитися…. А добрих змін я не зустрічала :( )
З іншої сторони: я не зможу бути в своєму розумінні класною, бо ніхто добре не відгукується про жінку, що живе у своє задоволення, або так, як вважає за потрібне.
Ще один бік проблеми – це ставлення (для мене це має значення) особливих чоловіків до жінок. Часто доводиться переконувати у своїй частковій іншості. Доводити – що не всі ми однакові, задовбувати тим, щоб не порівнювали………. & etc.
Фаусте, за будь-яких умов я залишуся для тебе лише жінкою. Із нічим не особливими ознаками.
Але то таке…
У моєму житті, як бачиш, є проблеми важливіші.
Що вибрати?
(пізніше дописано)Як хочеться викинути з голови усі ці роздуми, які ні до чого доброго не приводять (цікаво, а такі роздуми приводять до чогось доброго назагал?)…
….Я не хочу вибирати. Я хочу стати новітнім Пітером Пеном у свої двадцять з хвостиком років. Більше того – я знайшла вихід ;)
Адью!
Читать полностью: http://h.ua/story/69671#ixzz4QXiZ5Imy
<span>Без кореня немає рослини</span>
<span>Без книжок немає знання</span>
<span>Без мами немає дитини</span>
<span>Без сонця немає і блакиті (тепла)</span>
<span>Без учнів немає вчителя</span>
<span>Без здоровя немає щастя</span>
Ответ: конечно нужны, так как жизнь без приключений и риска не имеет никакого смысла. Проходя через приключения и испытания мы познаём мир, знакомимся с разными людьми. Учимся находить выход из любой ситуации. Безусловно, любые приключения это опыт. Да, и, без них жизнь слишком скучна.
