<span>В
одинадцять годин – об одинадцятій годині<span>
Підписка на газети</span> – передплата на газети<span>
Працювати на совмісництву</span> – працювати за сумісництвом<span>
Відкрити зошит </span>– розгорнути зошит<span>
Відбутися при любій погоді</span> – відбутися за будь-яких
обставин<span>
Семидесяті роки </span>– сімдесяті роки<span>
Не по дням, а по часам</span> – не по днях, а по
годинах<span>
Без десяти хвилин п'ять </span>– за десять (хвилин)
п’ята<span>
По питанню розподілу</span> – з питань розподілу<span>
Питання за</span>лишається
відкритим<span><span>– питання залишається невирішеним</span></span></span>
За холодну воду не братися.
I в ступi не втовкти
Пороху не видумае
зiрок з неба не хапати
не варта шкiрка вичинки
Ответ:
Объяснение:
Іван Богун був одним з найсильніших і найхоробріших лицарів Хмельниччни який без сумніву заслуговує на повагу , адже був прикладом мужності і справедливості, завдяки йому наша країна стала, сильною й незалежною!( з підручника Історія України 10 клас) Вибачте що не співпадає з Вашим класом
1. Марійка мовчки дивилась на здивовану подругу.
<span><span>1.
</span>Речення просте.</span><span><span>2. </span>Розповідне.</span><span><span>3. </span>Неокличне.</span><span><span>4. </span>Двоскладне: поширене,
повне, неускладнене.</span><span><span>5. </span><span>Підмет Марійка,
простий виражений іменником.</span></span><span><span>6. </span><span>Присудок дивилась
простий дієслівний, виражений дієсловом дійсного способу. </span></span><span><span>7. </span><span>У групі
присудка є другорядні члени речення: обставина способу <span>дії мовчки </span>виражена прислівником, залежить від присудка дивилась
(дивилась (як?) мовчки) і поєднується з ним зв'язком прилягання, непрямий
додаток на подругу виражений іменником з прийменником, залежить від
присудка (дивилась (на кого?) на подругу) і поєднується з ним зв'язком
керування; узгоджене означення здивовану виражене дієприкметником,
залежить від додатка (подругу (яку?) здивовану) <span>і </span>поєднується з ним зв'язком узгодження.</span></span>
2.
<span><span>1.
</span><span>Дівчина троянди поливала,
і кудись котилась хмар навала, і сміялась осінь за вікном (В.Сосюра).</span></span><span><span>2.
</span>Це речення
складносурядне, складається з трьох предикативних частин:</span>
1) Дівчина троянди поливала,
2) кудись котилась хмар навала,
3) сміялась осінь за вікном,
<span><span>3.
</span>Між частинами відношення
єднальні (перелік одночасних, сумісних дій).</span><span><span>4.
</span>Частини зв'язані
між собою сурядною (перелічувальною) інтонацією, сурядними (єднальними)
сполучниками. </span><span><span>5.
</span>Всі частини
складного речення - за моделлю простого речення -двоскладні, поширені
неускладнені, повні.</span>
Перша
частина - Дівчина троянди поливала - предикативний центр - дівчина поливала;
підмет (дівчина) простий, виражений іменником жіночого роду, у формі називного
відмінка однини: присудок (поливала) простий дієслівний, виражений перехідним
дієсловом дійсного способу, минулого часу, жіночого роду, однини. Зв'язок між
підметом і присудком координація, засіб вираження зв'язку флексія – а,
інтонація, відношення предикативні. Поливала (що?) троянди - включає прямий
додаток, виражений іменником жіночого роду, у знахідному відмінку множини:
зв'язок із присудком - сильне безприйменникове керування: засіб вираження
зв'язку - флексія –і; відношення об'єктні.<span>
3.</span>
<span><span>1.
</span><span>Відбились зорі у
воді, летять до хмар тумани... (О.Гончар).</span></span><span><span>2.
</span>Розповідне,
неокличне.</span><span><span>3.
</span>Безсполучникове, бо
засобом зв'язку предикативних частин є інтонація переліку, що виражає логічну
однорідність.</span><span><span>4.
</span>Речення складається
з двох предикативних частин: 1) Відбились зорі у воді; 2) Летять до хмар
тумани.</span><span><span>5.
</span>Речення з
однотипними частинами.</span><span><span>6.
</span>Між предикативними
частинами складного безсполучникового речення єднальні відношення (перелік
сумісних явищ)</span><span><span>7.
</span>Предикативні частини
з'єднані між собою, крім інтонації, співвідношенням способових (дійсний
спосіб) форм дієслів — присудків.</span>
Хто з нас не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. У народі
кажуть: "Хто багато читає, той багато й знає". Кожен — інтелігент,
бізнесмен, робітник — має хоча б невеличку особисту бібліотеку.
Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди
стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно
прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою.
Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять
невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з
книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як
виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки,
про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен
письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь,
зберігаючи це все для нащадків.
А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не
вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння,
дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також
не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо
сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі
писати на папері.
Книга в Україні завжди користувалася великою пошаною. "Велика
користь буває від учення книжного. Книги — це ріки, що напоюють світ, це
джерела мудрості", — писав давньоукраїнський літописець. Зрозуміло,
чому в Київській Русі існували книгозбірні при церквах, монастирях, при
князівських та боярських дворах. Про це переконливо свідчать історичні
джерела — ті самі книжки.
Я не можу уявити свого життя без книги. Найбільше мені
подобаються твори дитячої літератури й сучасна фантастика. Але
найнезабутніше враження справила на мене колись повість-казка "Чарівник
Смарагдового міста", яку написав Олександр Волков. Я перечитував її
кілька разів, кожного разу відкриваючи для себе щось цікаве й нове.
Пізніше я захопився романами Жюля Верна. У моїй уяві виникали екзотичні
пейзажі, сповиті імлою. Я бачив себе й бідолахою, викинутим на берег
морськими буревіями, і п'ятнадцятирічним капітаном, що веде свій
корабель до благородної мети, і дикуном, який усе життя провів серед
незайманої природи на безлюдному острові. А зараз я охоче читаю серйозні
твори українських письменників, де розповідається сувора правда про
нелюдське життя нашого народу за часів далекого й не дуже далекого
минулого.
Я щиро вважаю, що телебачення та електронні машини ніколи не
зможуть повноцінно замінити щасливих годин спілкування з книгою. Свій
твір-роздум я хочу закінчити повними філософської глибини рядками
відомого українського поета Д. Павличка:
Життя без книги — хата без вікна.
Тюрма глуха і темна, мов труна, К
різь вікна книг свободи світло ллється,
Майбутнього видніє далина.