<span>Роман Джонатана Свіфта Подорожі Гуллівера складається з чотирьох частин, в кожній описується одна з чотирьох подорожей головного героя. Головним героєм романа є Лемвдель Гуллівер, хірург, а після - і капітан декількох кораблів. Перша частина романа описує відвідини Гуллівером Ліліпутії. Само назва країни говорить читачеві про те, як виглядають її мешканці. На початку жителі Ліліпути зустрічають Гуллівера цілком привітно. Йому дають ім’я Людина Гори, надають житло, забезпечують живленням - що особливо важко - адже йогораціон рівний раціону сімсот двадцяти восьми ліліпутів. З Гуллівером привітно розмовляє сам імператор, надає йому безліч почестей. Одного разу Гулліверу дарують навіть титул нардака, найвищий титул в державі. Це відбувається після того, як Гуллівер пішки притягає через протоку весь флот ворожої держави Влефуську.</span><span>Поступово Гуллівер все докладніше знайомиться з життям Ліліпутії і дізнається, що в цій країні існують дві партії - Тремексени і Слемексени, кожна з них відрізняється тим, що одні є прихильниками низьких каблуків, а інші - прихильники високих. На цьому грунті між ними виникають жорстокі спори. Ще банальніша-причина війни між Ліліпутієй і Блефуську: вона полягає в питанні про тому^ з якого боку розбивати яйця - з гострого або тупого кінця.</span>У результаті Гуллівер збігає з Ліліпутії на Блефуську, звідки на спеціально збудованому ним човні відпливає, і зустрічає купецьке судно. Він повертається до Англії і привозить з собою мініатюрних овечок, які незабаром розповсюджуються повсюдно.<span>Друга частина романа оповідає читачеві про те, як головний герой проводить час на Бробдінгнеге - острові велетнів. Тепер його сприймають, як карлика. Він зазнає безліч пригод, поки не опиняється біля королівського двору. Гуллівер стає улюбленим співбесідником самого короля. У одній з бесід він розповідає, що історія Англії - ні що інше, як купа змов, смути, вбивств, революцій і висилок. Тим часом Гулліві’р відчуває себе в цій країні все більш принизливо: положення ліліпута в країні велетнів йому неприємне. Він виїжджає геть, але удома, в Англії, довгий час все навколо йому здається дуже маленьким.</span><span><span>У частині третьою </span>Гуллівер потрапляє спочатку на острів Лапуту, що літає. Далі з цього острова він спускається на континент і потрапляє в місто Лагадо. Тут його приголомшують поєднання безмежного розорення і якихось оазисів процвітання. Ці оазиси - все, що залишилося від минулого, нормального життя, до того, як з’явилися прожектори. Прожектори - це люди, що побували на острові Лапуту і вирішили, що і на землі так само слід перестворювати всю науку, мистецтво, закони, мови. Стомившись від цих чудес, Гуллівер має намір відплисти на Батьківщину, але по дорозі додому виявляється спочатку на острові Глаббдобдріб, а потім в королівстві Лаггнегг.</span><span>У четвертій, завершальній частині роману, автор оповідає про те, як Гуллівер опинився в країні гуїнгнмів. Гуїнгнми - це коні, але саме в них герой знаходить цілком людські риси: доброту, порядність, чесність. У служінні у гуїнгнмів знаходяться злобні і мерзенні істоти - йеху. Йеху зовні дуже схожі на людину, але по характеру і поведінці є породженням мерзоти. Проте чудово прожити свої дні головний герой тут не може. Доброчесні і виховані гуингнмн виганяють його до йеху - тільки за те, що зовні він схожий на них. Гуллівер повертається до Англії, щоб більше вже не здійснювати подорожей ніколи. Так завершується роман Джонатане Свіфта Подорожі Гуллівера.</span><span>
</span>
Все на свете живое-каждый камешек,каждая капелька и каждый листик.У всего есть душа.
Душа моря-это душа каждой ее капельки,что и составляет одну единую душу,часть души целого мира,а затем и целой вселенной.В душе моря сокрыта великая тайна-тайна ее глубин,веков,тайна соленых слез и теплого песка,тайна ее обитателей,тайна жизни.Биение его сердца слышно в каждой набегающей волне.А теплый береговой песок это врата в холодные просторы моря.
<span>Душа это миг,ярче вспыхнувшей звезды,ярче солнца,миг чтобы познать вечность.Душа моря мощная и страшная,способная в своем гневе,поглотить самые большие корабли,но все же добрая и прекрасная.Что может быть прекраснее ласковых волн,сияющих в лунном свете и отражения в море,луны.Будто само солнце утонуло в душе моря. :)</span>
В рассказе Астафьева описываются люди простой деревни. Они живут небогато, их быт очень прост. Но главное, что они, живя в трудных условиях, сохранили в себе душевную теплоту и дарят ее другим. Деревенские жители, в изображении автора, неграмотны, их речь проста, они всегда говорят с душой. Разве не в этом заключается красота человека? По-настоящему добрые, всегда готовые помочь люди. Астафьев особенно выделяет быт и простоту деревни. Без всяких излишеств и удобств дома, дворы. Люди, живущие в деревне, не всегда красивы внешне. В. Астафьев приводит в пример дядьку Левонтия. Человек, который пьет, бьет посуду. Но человек простой, открытый для других, беззлобный. Этот рассказ очень современен в наше время, нам не хватает красоты души. Вот она, красота: в деревне, где соседи помогают друг другу, наставляют молодых и неопытных, не жалеют угощения для гостей, оказывают поддержку, не предают друзей. Друг Астафьева не пошел сниматься на фотографию, потому что его товарищ болен. Санька чувствует, что и он виноват в болезни друга.
Он преодолевает большой соблазн, ведь фотограф - большой и редкий случай в деревне. Это пример дружбы, преданности, совести. Деревенские бабы помогают учителю и его жене, приносят угощение, заботятся о ребенке, наставляют молодую учительницу. Пример уважения, помощи и взаимовыручки. Очень редко можно встретить такое в наши дни, когда соседи помогают друг другу. Без всякой платы подшивают валенки школьному учителю. Его уважают и любят уже за то, что он здоровается со всеми и никогда ни в чем не откажет.
<span>Деревня живет, как одна большая семья, дружная и крепкая. Пусть в ней случаются порой ссоры, но силой добра, помогая и прощая, можно победить все невзгоды. Человек добрый, открытый, всегда всем нравится, он приносит с собой свет в то общество, в которое попал. Очень много красивых внешне людей, но некоторые из них могут оказаться с холодной душой, что очень часто отталкивает и обижает других. Но по-настоящему красивый человек - тот, кто красив душой, красив своими поступками, теми словами, которыми он выражает свои мысли, своей улыбкой. Красота заключается в сердце! </span>
<em>Б</em><em>)</em><em>Ворон</em><em> </em><em>и</em><em> </em><em>Орёл</em>
<em> </em><em> </em><em> </em><em> </em><em> </em><em>О</em><em>т</em><em>в</em><em>е</em><em>т</em><em> </em><em>о</em><em>т</em><em> </em><em>K</em><em>i</em><em>k</em><em>o</em><em>o</em><em>o</em><em>o</em><em>o</em><em>o</em>